Два жадання

1. Не гадалось, не снилось, а збулось наяву.
Два жадання зустрілись в теплу ніч зорєву.
Ми обоє жадали, зупиняючи мить,
Небагато й немало: спраглу душу зігріть.

2. І чи треба жаліти, чи повториться ще,
Як до осені літо прихилило плече.
Землю листям зів’ялим впорошили гаї
Десь у них заблукали теплі кроки твої.

3. Радість поряд з журбою – це життя ж бо і є.
Наче тінь за тобою, йде жадання моє.
Не молю, не благаю – тут безсилі слова,
Тільки стежечка в гаї, тільки ніч зорева.