Сайт Відділу документів з мистецтва є частиною бібліотечного порталу lib.kherson.ua
Новини
22.06.2017 08:46

Молодіжна тусовка в бібліотеці
Все частіше по вихідним дням у нас збирається молодь, адже затишна атмосфера бібліотеки дуже сприяє...

21.06.2017 09:00

Презентація виставки Ольги Соколенко
На ІІ поверсі бібліотеки відкрилася експозиція пейзажів Ольги Соколенко під назвою «Вулиці рідного...

14.06.2017 08:00

Арт-десант Федорівської ЗОШ
Школярі Федорівської ЗОШ вперше приїхали до нас в бібліотеку. Дізнались про розважальні заходи з позитивних...


Гість | Увійти
Версія для друку
Проект "Творчий Херсон" > Музична скринька > М. Братан. Я без пісні і дня не прожив... > Експромти М.І.Братана народжені у творчому тандемі

Експромти М.І.Братана народжені у творчому тандемі

Експромт - (лат. ехрromtus - той, що є під рукою, готовий, раптовий, швидкий) - короткий вірш, переважно жартівливого чи компліментарного характеру, написаний на замовлення відразу, без будь-якої попередньої підготовки, а також внаслідок миттєвої реакції на будь-які події //
Літературознавчий словник-довідник / Р.Т.Гром'як, Ю.І.Ковалів та ін. - К.: ВІД „Академія", 1997. -С.230. - (Nоtа bеnе).

Георгію Крилову

А тепер, шановні, мова
Про Георгія Крилова.
Він бо музикою дише
Їй – же – єй, як Другальов
Він пісні незвичні пише
І колег дивує знов –
Партитуру шле нову
До Цілинка у Москву.

Валентину Стеренку

Пісні нові – а можна й нові –
З колишніми в однім строю
Тож Валентину Стеренкові
Я тексти радо подаю.
Натхнення творче в чоловіка,
Як той мовляв, що є, то є.
Та ще ж і Кумановська Віка
Йому наснаги додає.

Михайлу Задунайському

Гей, херсонці, наслухаймо:
З наших сонячних степів
Задунайського Михайла
Громоголосний лине спів.
Достеменні маєм дані:
У столиці на майдані
Для постанських буйних лав
Про Мазепу він співав.
А сьогодні є нагода
Нам почути інших спів,
Як він мужньо у негоду
До коханої ходив.

Павлу Панченку

Він у двадцятому сторіччі
Писав про партію, про БАМ.
А нині твори надліричні
З глибин душі дарує нам.
Він друкувавсь давніш в газетах,
Тепер їх зовсім не чита.
Його ж бо перша оперета
Лежить в столі, як сирота.
Творці – митці, чи ви збагнули,
Чом музи капосні мовчать.
Газети Панченка забули,
Але пісні його звучать.

Івану Бурлаці

А тепер про того мова,
Хто, бува, не їсть, не п’є, -
Вічно фірма Другальова
Мінусовки видає.
Може, хто б і заперечив,
Якби, я його не знав, -
Це ж він Панченку, до речі,
Оперету друкував.
І про те сказати треба,
Що й себе не обділя,
Слава богу, що із себе
Не бере ані рубля.
Але скільки не балакать
Про сподвижника цього,
Краще ніж Іван Бурлака.
Не представити його.

Валерію Другальову

У Валерія Другальова почесне звання
Як знак вітання, щирий друже мій,
Прийми в цей день мого «стішка».
Ти став заслужено заслуженим
І, головне, не спідтишка.

Валерію Другальову

0 друже наш у вічнім неспокої!
Що маємо в цей день тобі сказать?
Нема таких поетів, що з тобою
Не захотіли б пісню написать.

Тож нас єднають творчі інтереси,
Тебе шануєм всі ми як один.
А надто - симпатичні поетеси,
Для них ти - найжаданіший з мужчин.

Дерзаєте в пісенному розвої,
1 це концерт сьогодні доведе.
Дуетом Коломієць з Коломоєць,
Не гріх при цім додати і "те-де".

В душі твоїй без перебільшень все є,
Аби творилась музика палка.
Либонь, немарно Валентин Плаксєєв
Ревнує вже тебе до Кулика.

Співдружність творча - особлива тема,
Не гріх пристать до бережка твого.
Лиш Стеренок тримається окремо
Не обуяли ревнощі його.

Хоч зневідниі, очевидно ж, знає
Для нього таїною це не є,
Що творчо з ним споріднений Дунаєв
Тобі пісенні тексти подає.

Нікого без уваги не залишиш,
(Щербина щось приносить знов і знов).
Та нам відомо: тексти й сам ти пишеш,
Оті, що редагує їх Шевцов.

Хвала тобі, наш друже, наш товариш!
Потверджуєм, хай чує весь Херсон:
Як мовиться, з тобою каші - звариш!..
На сорок запланованих персон.

2003

Пам'яті Олександра Рожка

Музик в Херсоні - греблю загати,
Та ми сьогодні тужим за тобою,
Адже між них нема таких, як ти,
Людина особливого розвою.

Концерти нині згадую твої –
Тут ні до чого патока єлейна:
Ти був і є - цього не потаїть –
Щонайздібнішим учнем Валерштейна.

Тобі несли ми тексти залюбки,
Нас вабили твоїх мелодій чари.
Не згасять їх, ми віримо, роки,
Ще прозвучать, як в інші дні звучали.
Над степом і над розплеском Дніпра
Твій дар чаїно ще розправить крила
І доведе нам; пісня не вмира,
Якщо вона серця людські зігріла.

2004

За довгий творчий вік написано чимало,
І в кожній із пісень живе його душа.
На відстані сльози тачанка вздовж каналу
До різьблених воріт клекоче, поспіша.

На концерті Інни Кисельникової

О панно Інно, панно Інно,
Ви грали краще, ніж відмінно!

2004

Анатолієві Шейченку

І любо наслухать ті співи тавричанам,
І ось вже стільки літ цікавить їх одно –
Питаються вони: чия ж бо то тачанка,
А хто у ній сидить: Будьонний чи Махно?

Але ж вона летить - і путь її далека,
І хто те зна, чому - на відстані сльози.
А вже нова сльоза - виспівує Лелеко –
Змішалася з дощем липневої грози.

І автор в цей момент, дивися, щоки витер,
Бо ж творчість - річ тонка, зронить сльозу не гріх.
Так хай же він живе, натхненний композитор.
Що десь там прихиливсь до віршів і моїх.

30.06.2004

Анатолію Шейченку

Автор пісні «Вдоль канала
Вся країна його знала,
І тепер, їй – право, зна,
Пісня знов з широким льотом. –
Тільки «Різблені ворота»
Називається вона
Тож яка у них ознака –
Хтось питає прозапас
А така, що можна й плакать,
Мустафаєв та Бурлака
Відчиняють їх для нас.
Композитор – хай пробачить,
Але ж я тут не грішу;
Усміхається, не плаче,
Хай там що, мовляв, одначе
Так, як я, лиш я пишу.

Харісові Ширінському

Маестро, наш кумир Ширінський,
До ніг уклін Вам кладемо.
Ви баритон всеукраїнський
І позамежний - додамо.

Від серця мовим: як багато
Природа-мати Вам дала!
Та Вам би в опері співати,
Якби вона у нас була

Не раз Ви нас піснями брали
На дуже трепетне крило.
Коли у „Лірі" виступали,
То у шибках бряжчало скло.

Ще зазвучить - настане днина.
Посвідчить ревний творчий злет
В самім палаці „Україна"
Ваш із Світланою дует!

2004

ЩЕДРІСТЬ
X. Ширінському

У магазині «Квіти»
Сьогодні торг хороший,
Бо люди для Харіса
Не шкодували грошей.

Харісу Ширінському

Отак і пишеш, як живеш,
Чи як намріялося жити.
Бува, таке знічев’я втнеш,
Що як тут справді не тужити.
Тож пісню я йому приніс,
Аби уста його всміхнулись.
«Страшні слова» - сказав Харіс
Про дві душі, що розминулись.
І він ту пісню заспівав,
І свідчить я не перестану:
Страшні слова я написав
Не про Харіса і Світлану

Вокальному ансамблю «Славутянка»

В Києві недавно,
Виступали славно,
Перше місце мала –
Явний успіх це ж!
В рідному Херсоні
Люблена без меж
І для нас співає
«Славутянка» теж.

Ірині Долгополій

Оплесками стріне
Не лише Микола,
Як на сцену вийде
Пані Долгопола.

Віктору Гурбі

Пісня - це крила його і судьба.
Друг наш незмінний Віктор Гурба


В день золотого ювілею
Не гріх сказати про запас,
Що здавна піснею своєю
Ви чарували, Друже, нас.

Чи на естраді, чи в ефірі
Ваш тенор душу полонив.
А скільки раз у нашій «Лірі»
Звучав пісень дзвінкий мотив!

Ви – гордість краю,
Свідчим радо, -
Знаменну згадуєм добу,
Як Солов’яненко нам радив,
Щоб цінували ми Гурбу.

Та зауважимо, до слова,
Усяйві пам’ятного дня:
Звання почесне – це чудово.
Якби ще й гідна зарплатня.

Повині знати демократи,
Державні зважувать мужі:
Якщо вже пісні не звучати,
То ми народові чужі.

Дерзайте завжди, як і нині,
Душа розкрилена – жива!
На славу рідній Україні
Достойний син її співа!

Подружжю Телюків

На вкраїні дуети родині
Популярні з прадавніх років
Ми на сцену запрошуєм нині
Ще й подружній дует Телюків.

Знають їх не в однім регіоні
Виступ в Києві мали за честь
Та звичайно ж у ріднім Херсоні
Їм співається краще, ніж десь.

Зінаїді Колісниченко

Чия то пісня лине
І душу зогріва?
Колісниченко Зіна
Про Таврію співа.

Не просто ж бо співає –
В полон бере цілком
Та пісня, що Дунаєв
Створив із Стеренком.

Той голос, їй же право,-
Неначе дивограй?
А верби, що над ставом, -
Хіба не отчий край?
Не заспівать чому ж бо
Про витоки онов?
«Стрічання» звались дружба,
А то ж була любов.

Валерію Тюкавкіну

Він високо тримає здавна марку,
Хай слава і не вельми голосна,
В свій час його прекрасно знав Шарварко,
Його й сьогодні Авдієвський зна.
Про нього і в далекім Ліхтенштейні,
Як той мовляв хороша йде яса.
Він дорожить обіймами Фальцтвейна
Та ж їх любов – Асканія –Нова.

Хору «Ветеранів війни і праці»

У ювіляра є товариш Роша,
А в пана Роші є солідний хор.
Для хору в друга є хороша.
І не одна. Мажор є і мінор
А головне: бентежить виспів душу.
Яка різниця – на чиї слова.
Тож я либонь, порядку не порушу,
Коли скажу: нехай цей хор співа.

Вхід