Сайт Відділу документів з мистецтва є частиною бібліотечного порталу lib.kherson.ua
Новини
22.06.2017 08:46

Молодіжна тусовка в бібліотеці
Все частіше по вихідним дням у нас збирається молодь, адже затишна атмосфера бібліотеки дуже сприяє...

21.06.2017 09:00

Презентація виставки Ольги Соколенко
На ІІ поверсі бібліотеки відкрилася експозиція пейзажів Ольги Соколенко під назвою «Вулиці рідного...

14.06.2017 08:00

Арт-десант Федорівської ЗОШ
Школярі Федорівської ЗОШ вперше приїхали до нас в бібліотеку. Дізнались про розважальні заходи з позитивних...


Гість | Увійти
Версія для друку

Квиток на Киркорова

Другальов, Валерій Володимирович. Квиток на Киркорова : мініоперета / музика В.В. Другальова, тексти М. І. Братана. - [Херсон], 2004. - 11 с.

Дійові особи:
Він       \
Вона    /співоча пара
Він:                Гай-гай, погані, бачиться, діла:
Моя кохана вередлива збіса —
На вечір Коломоєць не пішла,
Не йде і на Ширінського Харіса.
Не знаю, чим і догодити їй.
Сьогодні у зажурі ледь не хлипа. Дістану я голубоньці моїй
Квиточок на Киркорова Філіпа.
Вона ж бо любить цього співака, Умовного суперника мойого.
Одначе ж вартість клятого квитка: Півсотні баксів викладу за нього! Пожертвую-таки, не поскуплюсь.
Хай знає: задля неї все зроблю я.
Їй піснею в коханні признаюсь,
А може, й вас ця співанка схвилює.
Моя любов тобі зоріє
Музика В.Другальова
У вересні повіяло весною,
Цвітуть тендітні квіти голубі.
Це через те, що поруч ти зі мною, Тому, що я безумний, при тобі.
Життя - це рух у світиві любові,
Нехай його ніщо не зупиня.
Мої думки, мов промені ранкові,
Твоє вікно осяюють щодня.
І навіть як завчасно вечоріє,
Вікно твоє не квапиться темніть.
 Це знов моя любов тобі зоріє,
Яка й серед опівночі не спить.


Вона:             (прослухавши спів)
            Прем'єра пісні? На чиї слова?
Я відчуваю, знову - Братанові?
Він:                       Так, справді, це свіженька ще, нова.
                     Хто автор віршів - видно ж бо по мові.
Вона:            Спасибі. Щира. Викликає щем.
           Невже ж ти мною - і живеш, і дишеш?
        
    Скажи-но, з Жураківським Василем
            
Коли, нарешті, хоч одну напишеш?
            Він лірик найчистішої води.
            "Трояндові моря" - це ж так чудово!
             Не він тебе, так ти його знайди,
І напишіть, щоб трепетно і ново!
Він:                Всьому свій час. Набавом напишу.
               Гадаю, він мене урешті знайде.
                А зараз - я до каси побіжу.
'                Куплю квиток на зоряного зайду.
Вона:             Так на Філіпа, прошу, не кажи.
Він гордовитий, але ж голос - диво.
Ну, то не стій. Надумав, так біжи.
         Вже розкупили всі квитки, можливо.
 
Він пішов. Вона на самоті.
Естрадою розкручені пісні.
Чого в них більше: радості? печалі?
А ви, дізнатись хочеться мені,              
         Давно були в кіноконцертнім залі?     
         Чи справді наша публіка тупа,
                       Коли, бува, регоче безголово,
                        Як там Сердючка Вєрка виступа,      
                         Знущається над українським словом.          
                       А втім, хіба не ясно, що вона
                            Чи він - слуга не Богові, а чорту, —
                         
Отожбо не така вже й дивина -
                        Назвати Аллу жертвою аборту.
А що ж той скарб, що з глибини віків
Нам даний як святиня, як основа?
 
 
 
 
Хто смів зневажить український спів,
Кому поперек горла наша мова?
Та цур їм пек - і Кроликам, і Вірці,
Про інше мовим слово про запас,
Як у тій пісні: вівці мої, вівці,
А хто ж без мене буде пасти вас?
Народна пісня... Скільки ж в Україні
Було творців - ревнителів твоїх.
Чи ти не стала сиротою нині,
Уже ж ми недолічуємось їх, -
Хто "Рушничок", "Два кольори", "Марічку"
Полишили для нас як заповіт.
Ми також маєм ваду невеличку —
Твій дух нести у новочасний світ.
Вона співає народну пісню "Ой, у полі криниченька" Через деякий час Він повертається - обірваний, пом ятий, знічений.
Вона:             Що сталось? Де це так тебе пом'яли?
Він:                Та де ж іще - у черзі за квитком.
Вона:             Узяв таки?
Він:                           Взяли. Всі гроші вкрали.
Халепа з цим заїжджим співаком.
Вона:             То ж треба пильним бути!
Він:                           Треба, звісно.
Потрібно ж нам не шкодувати сил,
Щоб нашу рідну захистити пісню
 Від надто популярних яр-світил.
Вона:                 То що ж тепер?
Він:                           Та що ж... Хіба я знаю.
Як той мовляв: тепер і сміх і гріх
Не я ж його концерти замовляю, Проворні руки гріючи на них.
Скажу - нехай лишиться поміж нами — Це давний гандж характеру много, —
У черзі прикипів я до реклами,
До написання імені його.


Подумалось: ото, як сам побачить,
 Сердито від потері засопе.
Херсон - і не вкраїнське місто наче,
Чому ж це загубилось друге "пе"?
"Філіп" - одне, невдивовижу куце,
Тут, може, й Алла пишуть з "ель" одним.
Не встиг за цим заняттям схаменуться –
Аж грошики і звіялись, мов дим.
Вона:             І що ж тепер??
Він:                           Та не журись, кохана.
Аби хоч якось втішити тебе,
Киркоровим заради тебе стану
І не з двома, з одним, до речі, "пе".
Співає пісню "Зорі падають в моря " в українському перекладі.
Навіть в дзеркалі розбитім
Дивне видиво змайне-     
У забутому відбитку
Знов побачиш ти мене.
 
Приспів:
Єдина-одна моя! Світлом ти озорена,
З вітром ти заручена, світла ти моя.
А. навіщо мені зоря? Зорі падають в моря,
Й, непіддатна якорям, геть летить душа моя.
 
В нашім дзеркалі розбитім
Запримітиш ти сама:
Два життя, ще не прожиті,
Розлітаються кружма.
 
Приспів.
Не народяться в нас діти,
Не почуєм їхніх слів.
Заспіва холодний вітер
Над уламками чуттів.
 
 
 
 
 
Приспів.
Вже надія в нас не дише,
В душу холод злий проник.
Та ж такими, як раніше,
Ми не будемо повік.
 
Приспів.
 
Вона:      І що ти цим хотів мені довести?
Він:       Всього лиш, люба, довести хотів,
Що в даній пісні українським текстом
Ніскільки не зіпсовано мотив.
Не знаю, як Киркоров чи Газманов
Тебе зачарували, зокрема.
А ти - моя відрадо незрівнянна,
Без тебе - як без серця й без ума.
Вона:   Останнє, їй-же-єй, тобі пасує.
Це ж треба: друге "пе" його пече.
А хто пропалі бакси компенсує?
Він:     Не бійсь: моє від мене не втече.
Стояла в черзі ж бо поперед мене
Знайома пані старший лейтенант.
Розкриє враз крадіжку ту мерзенну,
Це ж нашої законності гарант.
Порядок запанує над землею
Чи на землі - до цього ж ми ідем.
Чи марно пісню я створив про неї,
На жаль, не з Жураківським Василем.
 
Пані старший лейтенант
 
Музика В.Другальова
Уявіть собі таке: йде оперативка,
І як цвіт між нас цвіте золота голівка.
Між серйозних чубарів лагідна вродливка,
Пані старший лейтенант, золота голівка.
 
 
 
 
 
 
Приспів:
Служба службою, дружба дружбою,
Але як же це називається,
Адже маєм тут, що ніяк в статут,
Як не глянь, в статут не вкладається.
 
Як їй форма до лиця, свідчить фотоплівка,
Пані старший лейтенант — золота голівка.
А чи зоряний пагон, чи всього нашивка,
Полонить цього й того - золота голівка.
 
Приспів.
 
Ні причому тут статут - врода підкоряє,
Підполковник їй, і той, першим козиряє.
Є, одначе, таїна, геть відсутні дані:
Уподобала кого наша світла пані.
 
Приспів.
Вона: Що ж, непогана пісенька, зазначу,
            Хоч це і не "Трояндові моря".
Як бачиш, за Філіпом я не плачу,
Та це зоря, зізнаюсь, не моя.
Нехай уже його милує Алла,
В своєму многоликому раю,
Достоту, як раніше милувала
Ту власну ногу - Резніка Іллю.
 
Виконує пісню "Знову серце співає"
 
Музика В.Друкальова
 Знову серце співає, витьохкує:
Не ревную тебе ні до кого я
Мій ти був, мій ти будеш і є,
Неодквітне кохання моє.
 
Світ чарує красою розлогою,
В нім не маю, крім тебе, нікого я,
 
 
Хто її відпроміненням є,
Перемріяне щастя моє.
 
Хтось уп'яте, вдесяте закоханий,
Не горнусь, не свічусь ні для кого я,
Лиш до тебе, розкрилля моє,
Мій ти був, мій ти будеш і є.
 
Вона:             Виспівуєм, мій голубоньку милий,
Гаразд, що творчий запас не погас.
Уранці із міськради подзвонили:
В концерті мер послухать хоче нас.
Ану ж бо, що ми завтра заспіваєм
У сквері, де Потьомкін височить?
 
Він:               Маринченко дзвонив - і знов благає
"Окно в Европу с юга прорубить".
Я знаю, це його ідея давня,
Та заржавіло щось його перо.
Потьомкін не образиться, гадаю,
Як заспіваєм нашу про Дніпро.
 
Батьківська пристань
 
Музика В.Другальова
Я сходив океани й моря,
Чужину, як розлуку, сприймаю.
Світить батьківська пристань моя
Маяки найдорожчого краю.
 
Приспів:
До Дніпра - чи весна, чи зима –
Зазиває привітна стежина.
В світі іншого міста нема,
Щоб за ним моя пісня тужила.
 
Бачу знову: чаїне крило
Подих вітру колючого боре.
 
 
Тут дитинство моє відцвіло,
Тут любов полонила, як море.
 
Приспів.
Знов ми разом, у парі ідем,
Серцю люба завітна розмова.
В зачарований світ нас веде
Нескінченний проспект Ушакова.
 
Приспів.
 
Стукіт у двері. Він виходить і небавом повертається з грошима.
 
Він:               Я що казав - гарант це є гарант!
Сама Феміда голос мій почула!
Славетна пані старший лейтенант
Розкрила злочин, гроші повернула!
Вона:             Ти певен?
Він:                          Чом я сумніватись маю?
Вручила ось де - повністю - сама.
Одне лиш, каже, прикрість - уявляю! —
Квитків їй не дісталося, нема!
Вона:             Душа у неї чиста, прехороша
"Розкрила злочин" - ти про це й не мар!
Вона ж тобі свої вручила гроші –
За пісеньку про себе - гонорар!
Він:                Не може бути. Злодійчук на волі?
Учинить ще крадіжку не одну:
Хоч баксів і не маємо доволі.
Та я їй гонорар цей поверну.
Співають разом.
 
 
 
 
 
 
 
 
Пісня, без якої не прожить
 
Музика В.Другальова
Уявить не можу, щоб окремо
Ти і я долати спільний шлях.
Стільки світла в імені твоєму,
І любові у твоїх очах.
 
Приспів:
Стежечка до стежини,
Лугом і по стерні,
Люба моя дружино,
Завжди світись мені.                      
 
Стільки літ у парі нерозлучні,      
Хоч в житті по-всякому було.
Дві душі, як в музиці співзвучні,
Порівну - і холод і тепло.
 
Приспів.
Так було, і так довіку буде,
У серцях вогню не загасить.          
Несемо любов свою між люди
В пісні, без якої не прожить.
 
Приспів.
Таке зізнання залюбки сприймаю
Тож усміхнись — тобі це до лиця.
Для тебе я веселу заспіваю.
Тобі ж таки подобалася ця
Співає пісню
 
І учора негода
Музика В.Другальова
І учора негода, і сьогодні негода,
А кому ж бо від того і яка ж бо вигода.
 
 
 
 
 
Сунуть хмари похмурі із дощами й громами,
Та нехай грозозлива не стоїть поміж нами -
 
Не питай, не дивуйся як, навіщо, і звідки
Я постав перед тебе перемоклий до нитки.
 
Прочитай мої очі, в них і, сум і відрада,
Прилетіти до тебе і - громи не завада.
 
І учора негода, і сьогодні негода,
Але ж вабить і кличе степова твоя врода.
 
Вона:             Вважай, що я весела вже віднині,
                        Замежні супер-шоу - хай їм грець.
                        Ще є свої зірки ж бо в Україні —
                        В Херсон з Москви в ці дні передосінні
                        З Мойсеєнком приїхав Данилець.
                          
                            Мініопереті кінець
 

 

Вхід