Сайт Відділу документів з мистецтва є частиною бібліотечного порталу lib.kherson.ua
Новини
17.10.2017 12:33

"Ты моя мелодия"
"Муслім Магомаєв завоював популярність раптом, відразу. Популярність величезну і надовго...»....

10.10.2017 11:49

Перегляд фільму "Дикун"
Цієї неділі в рамках молодіжного клубу любителів кіно на «Казковому диванчику» відділу мистецтв...

05.10.2017 07:10

Біля витоків "Запорожців" І. Рєпіна
До 525-річчя українського козацтва працівники відділу мистецтв підготували виставку однієї картини «Біля...


Гість | Увійти
Версія для друку

Передумовою до створення Музею Сучасного Мистецтва була робота в галереї «Союз спадкоємців». 14 грудня 2002 року В`ячеслав разом з сином відомого художника А. Г. Платонова Ігорем прийняли рішення відкрити галерею: «Я багато подорожував і працював по всій Україні. 27 років мене тут не було. Після смерті батьків треба було повернутися додому. Але в`їхати сюди просто так не міг. Цей дім будував мій дід на замовлення Спілки художників. П`ятий поверх розрахований на майстерні. Тоді я подумав, що у будинку художників має бути галерея. З другом дитинства Ігорем Платоновим ми розписали стіни. Це була наша перша виставка. Потім фрески замалювали, але при бажанні їх можна відшкрябати. Я був новою людиною у Херсоні. Молодь відразу відгукнулася, почали пропонувати свої проекти. З 2002 по 2004 рік щомісяця проводили нові виставки. Коли вже виставили всіх місцевих – від студентів до 92-річних художників і була зібрана добра колекція, тоді переформатувалися у Музей сучасного мистецтва».
Метою діяльності квартири-музею бачилось створення творчої лабораторії як для професіоналів, так і художників-початківців міста й області. Таке рішення було досить актуальним і зручним, адже можливості галереї досить мобільні і можна показати якнайбільше робіт різних авторів. Протягом двох років експозиції змінювались щомісячно. А взагалі за 8 років херсонському глядачеві та гостям міста було показано біля сорока виставок, де брали участь більше п`ятидесяти художників. Така діяльність виявилася досить цікавою, корисною і плідною. Адже В`ячеслав значно розширив коло своїх знайомств, зустрів багато цікавих особистостей.
З самого початку організатори галереї відмовились від комерційної спрямованості, що давало повну творчу свободу заходам, які у ній проводились. Практично всі проекти мали благодійний підтекст і виконувались спільними зусиллями усіх учасників. До того ж, галерея розміщувалась у квартирі В`ячеслава, тому витрати зводились до мінімуму.
Деякі удожники дарували свої картини галереї. Саме вони, а також деякі роботи друзів Машницького склали основу колекції майбутнього Музею. Більшість робіт, що знаходяться в колекції, за словами організаторів, несуть більше художню, ніж матеріальну цінність. Всі вони виконані сучасниками В`ячеслава Машницького, талановитими майстрами, що стало поштовхом до перейменування галереї на Музей. Відкриття відбулося 5 березня 2004 року виставкою «Колекція». Свої роботи показали 16 авторів різних світоглядів та напрямків у мистецтві України. На відкритті побувало біля двохсот чоловік.
Можливість зібратися і поспілкуватися в затишній домашній атмосфері приваблювала творчих особистостей. Тут були реалізовані авторські проекти молодих художників, поетів, музикантів.
У 2008 році в газетному виданні «Україна молода» за 15 листопада (№216) опубліковано статтю Ольги Жук «Генії на зарплатах дружин». Журналіст побувала у квартирі Машницького, і говорить, що ззовні Музей – звичайна квартира. Ніякого надпису, нічого такого, щоб свідчило про щось незвичайне: затишна двокімнатна «хрущовка», стіни якої прикриті ширмами. Розсунувши їх, квартира перетворюється на Музей сучасного мистецтва. У колекції зібрані роботи херсонських і київських художників, зовсім різних за стилем. Олег Тістол, Микола Маценко, Юрій Соломка, представник російського концептуалізму Сергій Онуфрів, Олег Голосій, Олександр Печорський, Максим Мамсіков, Олександр Гнилицький. Посередині стіни можна побачити паркан, розмальований Поліною Райко. В`ячеслав згадує його історію: «Дошки вітер розніс по всьому городу. Чоловік, який жив поряд із Райко, хотів спалити їх у печі. Ми вчасно приїхали і викупили паркан за сорок гривень».

Вхід