Людям пісні у пісні дарую

Не буває вічної весни,
Молодості вічної немає.
Та прохаю серце: не засни,
Бо життя іде, а не минає.

Приспів:
Я живу — і радію, й сумую,
Та ніколи долю не кляну.
Людям квіти у піснях дарую,
І між них немає полину.

У життя на все свої права,
То ж бо дорожім його привітом.
Що весною квітло — дозріва
Не інакше восени чи літом.

Приспів.

По землі хазяйкою іду,
І мене не журять, а вітають
Яблука, що падають в саду,
Журавлі, що в вирій відлітають.

Приспів.