Автобіографія
Новий 1935 рік моя мама Наталя Іванівна й тато Іван Гаврилович зустрічали в колі молодої родини, де наймолодшим, сином-первістком - був я. Паспортна дата мого народження дещо змінена, хрестили мене раніше Нового року, поблизько дня ангела, тому й назвали Миколою.
Мама працювала дояркою в колгоспі, тато - механізатором в МТС (машинно-тракторній станції), тож через все життя несу повагу і любов до людей праці, радів коли доля їм усміхалася, журюсь, що сьогодні
... Доконали село,
Доконаємо й місто ми.
У рідному селі Семенівці Каховського району пішов до школи-семирічки восени 1943 року після визволення краю від фашистських загарбників. Далі були незабутні роки навчання в Бериславському педагогічному училищі, служба в Армії, праця в бериславській районній газеті, на обласному телебаченні, аж поки в 1971 році мене, молодого члена Спілки письменників, обрали керівником обласної письменницької організації, і пробув я на цій посаді 35 літ - рекордний термін для України. Закінчив філологічний факультет (заочне відділення) Одеського університету. Залюбки слухав лекції прекрасних викладачів В.Фащенка, А.Недзвідського, І.Дузя, Наталі Кузякіної, М.Левченка, І.Тараненка. Якщо зважити на те, що й служив я в Одесі, то вважаюсь до певної міри причетним до цього колоритного міста. У великому томі поетичних творів „Одеське віче" є солідна добірка моїх поезій.
Першу збірку віршів „Смаглява Таврія" видав 1961 року, звідтоді побачили світ десятки книжок віршів, прози, публіцистики, драматичних поем. Десь виходить… мало не по книжці на кожний прожитий рік. З-поміж віршованих збірок назву - „Луни", „Правда хліба", „Веселка -людям", „Поступ", „Свято на Перекопі", „У дорозі до вас", „Степові люди", „Портрет з дороги", „Небо над долиной", „Зупинка лебедина", „Царина", „Дожинок" тощо.
З прози - повість „Діждались весілля", романи „Бережина", „Перепелина ніч", „Танго над лиманом", „Далі буде", нариси про Олеся Гончара „Сила любові", „І краса і держава". З-поміж драматичних поем (а їх півтора десятка): „Туга", „Сліпий дощ", „Їде батько Махно", „Ляп на першій полосі" (комедія), „Ковила тече за обрій", „Шоста заповідь", три драматичні оповіді про Тараса Шевченка - „Сердитий Бог", „Колюча нива", „Лукавий сон".
Для юних читачів написані книжки віршів „Слон на стадіоні", „Равлик на пляжі", „Парасолька йде по місту", „Каченя шукає маму", „Зелена черепаха".
Багато перекладав — переважно поетичних творів. У збірці „Гостина" видрукуване, вважаю, краще з того, що я зробив на цьому терені. Опублікував чимало критичних статей, нарисів (працював же газетярем), передмов до книжок побратимів, а ще - експромтів (віршованих), на сьогодні 5 збірників. „Ні, я зовсім іще не заповнив золотої анкети життя", як писав В.Сосюра.
Брав участь у всіх з'їздах українських письменників, починаючи з 1971 р., у трьох всесоюзних з'їздах, був обраний членом ревізійної комісії Спілки письменників СРСР. Нагороджений орденом „Знак пошани".
Лауреат літературної премії імені Андрія Малишка, Заслужений діяч мистецтв України.
І просто - український письменник. На щастя - діючий. Література - моє життя. Моя довічна любов- мій талановитий і врівні безталанний народ. Задля просвітління його долі писав, пишу, писатиму.
Ще про Миколу Івановича Братана - www.lib.kherson.ua/ukr-b2-peopl-2.htm