Мені все сниться рідна хата

Чогось мені так хочеться додому...

Лежить між ріль матусине село.

Я скину з пліч позавчорашню втому,

Впізнавши сад і стежечку знайому, } — двічі

Де сонячне дитинство відцвіло.

Чогось мені так мариться вітрами  
У тій чудовій дальній стороні.
Там навесні тужаво пахнуть трави,         

І вечорові золоті заграви } — двічі

Звучать, звучать, мов струни осяйні.

Чогось мені у присмерку осіннім       

Все бачиться зажура степова.

Як лебеді, будинки білостінні...

І люди у селі моїм гостинні, } — двічі

Мов тиха пісня, мамині слова.

Чогось мені все сниться рідна хата,

Де край воріт прозоряться дубки.             .

Як все-таки нам треба небагато,

Щоб серце осявало вічне свято} — двічі

І душу зігрівало залюбки...