Сайт Відділу документів з мистецтва є частиною бібліотечного порталу lib.kherson.ua
Новини
10.12.2018 12:03

Продовжуємо дарувати щасливі моменти
6 грудня, у День Збройних сил України, до відділу мистецтв завітали учні 4-го класу Херсонської спеціалізованої...

06.12.2018 10:17

Літературна зустріч
Чергове засідання літературної студії «Парус надежды» розпочалося скайп-конференцією. Знову...

04.12.2018 11:04

Сезон подарунків відкрито
В усі часи люди полюбляли як дарувати, так і отримувати дарунки. Сьогодні ми вважаємо за краще робити...


Гість | Увійти
Версія для друку

Нікітюк, Марися. F/T: японський актуальний [Текст] / М. Нікітюк // Український театр : наук.-попул. журн. з питань театрального мистецтва. 2013. № 1. С. 5253 : кол. фот.

Японія є однією з найцікавіших країн світу, особливості географічного положення, унікальні історичні умови сформували неповторну культуру і мистецтво. Звісно, якщо говорити про театр, то його золота доба розквіту припадає на XVII ст., коли в опозиції до зарозумілого театру військової аристократії Но розвинувся кривавий та видовищний Кабукі, театр малореспектабельних класів суспільства: купців та ремісників. Зрештою всі традиційні види театру в Японії на сьогодні внесені до списків культурних надбань ЮНЕСКО і стали формалізованими, канонічними, музеями в плоті та крові.

Театр в Японії розвивався доволі цікавим способом – коли попередні явища театру сягали свого розквіту, як свого часу театр Но, а пізніше і Кабукі, вони не розчинялися в ін­ших формах і не зникали, а консервувалися пев­ним прошарком суспільства. Паралельно виника­ли нові види театру, які теж нікуди не зникали. Так, в Японії з моменту проникнення в її ареал з Китаю театрів Ґіґаку та Буґаку (VII ст.) накопичилася чима­ла кількість театральних форм з різних епох. Під впливом таких потужних та розгалужених тради­цій в сучасній культурній політиці країни сформу­вався постулат, який, на жаль, не несе нічого хо­рошого для нового театру: «Все, що не робилося колись, не має бути зроблено в майбутньому».

Останні ж тенденції в японському театрі не ма­ють нічого спільного з традиційним театром. Театр Кабукі, Но, Бунрако так само далекі від сучасного японського режисера як і від, скажімо, українсько­го. Взагалі театр в Японії сьогодні явище дуже роз­різнене і герметичне. Традиційний має свою нечисельну, але віддану, аудиторію, притому здається, що вона так само династична, як і акторські роди­ни традиційного театру. Щоб стати актором Кабукі, треба народитися в родині акторів Кабукі, вважаєть­ся, що і глядацька любов передається з покоління в покоління.

(Продовження статті читайте в номері журналу)

Вхід