Сайт Відділу документів з мистецтва є частиною бібліотечного порталу lib.kherson.ua
Новини
11.02.2019 11:22

«Свій до свого по своє»
Це просвітянське гасло є чи не найголовнішим стрижнем у колі краян, які зібралися 9 лютого у світлиці...

07.02.2019 07:41

Цікавий спосіб відпочинку
Набридли комп’ютерні ігри? Втомилися від віртуальної реальності? Є альтернатива. У нашому відділі...

04.02.2019 09:12

Платформа для літературної творчості
В останній день січня відбулося перше в цьому році засідання літературної студії «Парус надежды». Від...


Гість | Увійти
Версія для друку

Даль несходима і стежечка в полі,
Так по життю, як судилось, і йду.
Серцем розкрилюсь - і радощі й болі
В пісню, що мати навчила, вкладу.

Бачу, як жито в степах достигає,
Як виціловують роси траву .
Доки люблю я - доти співаю,
Доки співаю - доти живу. Двічі

Кличе в зажурі селянська хатина,
Звідки матуся у світ провела,
Пісне моя, а чи ж ти в тому винна,
Що поміж нами розлука лягла.

Хто ми із вами без рідного краю,
Що найдорожчим його назову?
Доки люблю я - доти співаю,
Доки співаю - доти живу. Двічі

А над рікою зустрілися двоє,
Дайте послухати їм солов'я.
Начебто діється диво зі мною –
В пісні озвалася юність моя.

Знову у дні золоті повертаю,
Любить, не любить - ромашку зірву.
Доки люблю я - доти співаю,
Доки співаю - доти живу. Двічі

Хай же наш виспів розлунює - лине,
В ньому душа промовляє сама.
Так, як без пісні нема України,
Без України і пісні нема.

Світе мій, світоньку, чар твій спиваю,
Всіх на заручини з сонцем зову.
Доки люблю я - доти співаю,
Доки співаю - доти живу. Двічі

Вхід