Сайт Відділу документів з мистецтва є частиною бібліотечного порталу lib.kherson.ua
Новини
19.08.2018 07:04

Мить для вічності
Ви завмирали коли-небудь в очікуванні дива? Люди, які не розлучаються з фотокамерами, вміють його помічати...

16.08.2018 07:25

Кузьма Скрябін: «Народжений надихати …»
                             ...

14.08.2018 09:10

Від Маковея до Першої Пречистої
Сьогодні християни піднесені, з квітами та різнобарв’ям трав поспішають до церкви. Такий святковий...


Гість | Увійти
Версія для друку

Стільки рік на землі - не злічити,
Стільки їх чарувало мій зір.
Та немає такої на світі,
Щоб Дніпро замінила - повір.

Приспів:
Ось ізнов я прийшов до ріки,
Що струмить, променить крізь віки.
І в душі незагасно сія:
Це Дніпро - це святиня моя.

Чужодальною йшов я землею,
В серці ніс променисту журу.
Крізь планету із далі тієї
Поклонявсь шанобливо Дніпру.

Приспів.

Припадаю до синього плину,
До верби, що мій світ зеленить.
І спиваю осмуту чаїну,
Щоб у пісню її перелить.

Приспів.

Я не проти Австралій, Америк,
Але що в тім замежнім раю?
Є любов'ю освячений берег,
А такий - лише в ріднім краю.

Приспів.
Ось ізнов я прийшов до ріки,
Що струмить, променить крізь віки.
І в душі незагасно сія:
Це Дніпро - це святиня моя.

Вхід