До 100-річчя Дмитра Григоровича Білоуса

Автор праць з етнопедагогіки, теорії і практики художнього  перекладу, голова комісії художнього перекладу Спілки письменників України (від 1976 року), член-кореспондент Академії педагогічних наук України (від березня 1994 року), почесний академік АПНУ (з 2000 р.) – Дмитро Григорович Білоус був справжнім педагогом від Бога та поетом, який плекав рідну мову, любив і шанував українські традиції та обряди.

24 квітня виповнюється 100 років від дня народження Дмитра Григоровича. Народився він 24 квітня 1920 року в селі Курмани, нині Недригайлівського району Сумської області, у багатодітній селянській родині. Окрім Дмитра, в сім’ї були Наталка, Василь, Олекса, Катря, Павло, Маруся, Сашко, Христина, Надія, Микола… Як згадував сам Дмитро Григорович: «Сімейка в мого батька була, як у того Омелечка, про якого в народній пісні співається… Було нас одинадцятеро дітей. Я був десятою дитиною, якраз „лялькою в колисці“, коли старші вже парубкували й дівкували». Життя тоді в українському селі було не просте і далеко не ситне. «Трудове виховання – на вигоні пастухування», «Справлялися добре з харчами, – не їли лиш хвостиків з груш», «Ходив я в сестринських чоботях з дірками замість підошов», – згадував поет згодом, осмислюючи своє дитинство...

Докладніше про діяльність та життєвий шлях видатного педагога, поета й перекладача.