Душа українського шістдесятництва

Є імена, магнетична привабливість яких із роками не зменшується, а, навпаки, стократно збільшується. Таким є ім’я Алли Горської. В історії української культури ХХ століття вона посідає особливе місце, задаючи вектор не тільки модерним мистецьким пошукам і новим пластичним рішенням в образотворчому та монументальному мистецтвах, а й вектор громадянської зрілості, мужності митця в умовах тоталітарної системи.

Алла Горська – це цілий сюжет в історії українського шістдесятництва, зі своїми колізіями, першим і другим планами, комунікативним полем, зав’язкою і трагічною розв’язкою. Вона стала моральним вироком самій системі, що продемонструвала страх перед людьми, яких не можна було залякати – їх можна було тільки знищити…

…Народилася Алла Горська 18 вересня 1929 року в Ялті у родині Олександра Валентиновича Горського, одного з організаторів радянського кінематографа. Переїхавши до Києва (у 1943 р.), батьки віддали доньку до Київської художньої школи ім. Шевченка. Згодом Алла стала студенткою живописного факультету Київського художнього інституту (нині – Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури).

Свій мистецький «квіт папороті» Алла Горська знайшла у царині монументального мистецтва. Вона залишила у мистецькій скарбниці України цілу галерею портретів своїх сучасників – українських шістдесятників: молодих, нескорених, покликаних вітром волі. Книга листів, спогадів і статей, присвячених Горській, любовно зібраних та  упорядкованих її друзями, має назву «Червона тінь калини», адже калина – символ незнищенної  України – стала наскрізним мотивом її творчості.

За принципову позицію, бунтівну непокору Аллу Олександрівну було виключено зі Спілки художників України. Та найбільшим ударом стала для неї (як і для її однодумців) цинічна й безпрецедентна руйнація Шевченківського вітража в Київському держуніверситеті, у створення якого Алла вклала не тільки майстерність, а ще й сподівання на світлу майбутність рідної України.

Символічним був її похорон 7 грудня 1970 р., що перетворився на красномовний мітинг протесту.

«Горську вбила система, – переконаний був Лесь Танюк. – Як вбила вона Василя Стуса, Василя Симоненка, вбила Івасюка і багатьох інших в’язнів сумління». Однак залишилися її роботи, її листи, зрештою, пам’ять про неї – у спогадах її сучасників, у роздумах нащадків.

До 90-річчя художниці відділ мистецтв Гончарівки підготував книжкову виставку-портрет «Душа українського шістдесятництва». На ній представлені видання, що допоможуть вам розкрити для себе світогляд Алли Горської, пролити світло на творче життя непересічного митця, покликаного творити «нову історію» України.

Більше про Аллу Горську читайте у матеріалі іншого проекту...