Година спілкування «Прояв національної ідентичності під час окупації Херсона»

Чергова зустріч відділу мистецтв Гончарівки з Херсонським вищим професійним училищем сервісу та дизайну пройшла 1 березня, в день другої річниці захоплення окупантами нашого рідного міста. Темою онлайн-години спілкування було обрано – «Прояв національної ідентичності під час окупації Херсона».

Першочергово було поставлено завдання - з’ясувати питання: «Що таке національна ідентичність?». Окрім основного поняття, учні дізналися, що національна ідентичність не є вродженою рисою. Вона виникає з набутого усвідомлення спільності мови, культури, історії, традицій, державних символів, території, музики з певною групою людей. Повномасштабна війна, розпочата росією проти України, ще більше згуртувала наш народ і стала потужним поштовхом у формуванні національної ідентичності українців. Що стосується жителів Херсона, то окупація, боротьба з загарбниками разюче змінили їх цінності. Тож на заході вирішили розглянути та довести на прикладах ці зміни цінностей херсонців, через призму національної ідентичності.

Цінність солідарності та взаємопідтримки. Окупація згуртувала та проявила людей. Містяни разом йшли пішки в центр міста на акції протесту; допомагали один одному на побутовому рівні (ліками, харчами та ін.) в час продуктової кризи у Херсоні.

Цінність мужності та сміливості. Відважні мітинги протесту проходили з перших днів захоплення міста та тривали дуже довго. Мужні херсонці голіруч чинили спротив прямо перед озброєними російськими військовими.

Цінність самовіддачі та гідності. Це питання було розглянуто на прикладі диригента Юрія Керпатенка. За категоричну відмову співпрацювати з окупантами та грати на концерті до Міжнародного дня музики його було розстріляно прямо через вхідні двері власної квартири.

Цінність нових лідерів. Сергій Павлюк один із перших, хто закликав містян виходити на мітинги проти росіян. Він не політик і не депутат, а режисер Херсонського драмтеатру за яким вперед пішли люди.

Цінність території. Зовсім не значить, що люди, які лишились в окупованому Херсоні були зрадниками та колаборантами. Більшість не виїхала через небажання віддавати рідну землю загарбникам, вони ставили собі питання: «Як ми доведемо, що це українська земля, якщо всі херсонці виїдуть?». На плакатах і на стінах будівель були написи: «Херсон це – Україна!» - цим народ підкреслив, де і на якій території вони хочуть жити.

Цінність державних символів. Прапор. Мітинги з українськими прапорами, «хода єдності» центральними вулицями міста з довжелезним стягом і жовто-блакитні стрічки від партизанів є прикладом важливості одного з наших державних символів. До того ж багато херсонців переховували вдома українські прапори, бо вірили, що незабаром їх дістануть - і цей день настав. Гімн. Мітингувальники перед дулами автоматів співали - «Ще не вмерла Україна». Безстрашний волонтер дядя Гриша на інвалідному візку просто перед очима окупантів вмикав український гімн і так збирав гроші для ЗСУ.

Цінність народних символів. Письменниця та вишивальниця Олена Маляренко в окупації продовжила вишивати для херсонців сумки, футболки, сукні. Носити хоча б щось вишите в окупованому Херсоні було спротивом і водночас демонстрацією приналежності до українського народу.

Цінність української мови як маркер «свій – чужий».   До війни в Херсоні переважно говорили російською мовою, але нині, навіть у повсякденному спілкуванні, херсонці переходять на українську. А в окупації, навіть тихенько віталися: «Слава Україні!» .

Все перелічене вище дало змогу учням зробити висновок, що під час захоплення росіянами Херсона, відбулося народження української суб’єктності. Херсонці змінилися та переглянули свої цінності. Ми й далі продовжуємо зміцнювати фундамент національної ідентичності, з мовою на вустах, зброєю в руках йдемо до Перемоги України.

Захід пройшов дуже емоційно, адже зі сльозами на очах звучали спогади бібліотекарки,  учнів і викладачів. А в коментарях діти писали: «Херсон – це Україна», «Херсонці стали сильніші», «Херсонці мужні та об’єднані».

Отримати слова подяки, гарні відгуки та вподобайки за захід від викладачів та учнів, є дуже цінне для нас і надихає на подальшу плідну працю.

Р.S. Під час зустрічі було використано власні спостереження та висновки бібліотекарки Л. Руденко, а також дослідження громадської активістки, викладачки літератури Г. Бахматової та херсонського політолога і краєзнавця Д. Бєлого.

 Л. Руденко