Літній сюжет від Степана Швеця
Ось і серпень! Літо добігає кінця... І від цього нікуди не дітися. Останній літній місяць, немов на прощання, дарує сонце й тепло, а вночі вже відчувається, що осінь зовсім близько. Та й серпневі дощі вже не нагадують веселі літні, під якими так приємно промокнути до нитки. Загалом, щедре літо збирається відпочити після всього, що воно нам подарувало. Але поки земля прикрашена квітами, трави налиті цілющою силою, плоди – сонячною енергією, а душі людей сповнені надій на добро і любов, пропонуємо вам зануритися у світ прекрасного та помилуватися справжнім літнім сюжетом.
В останній місяць літа експонатом нашої виставки однієї картини ми обрали роботу сучасного херсонського художника Степана Швеця.
Про художника
По закінченню в 1989 році Харківського художньо-промислового інституту Степан Швець живе і працює у місті Херсоні. Художник неодноразово брав участь у міжнародних пленерах у Перемишлі (Польща) та багатьох групових виставках. Свої картини виставляв у Херсоні, Одесі, Києві, Кракові, Познані, Перемишлі, Гамбурзі.
З 2003 року успішно поєднує роботу в своїй власній багетній майстерні з художньою діяльністю в галереї. Його картини знаходяться у приватних колекціях у Польщі, Україні, Німеччині, Франції, Італії, США, Канаді та багатьох інших країнах.
Про картину
Колись, зовсім у недалекі часи, в спекотні дні дівчата користувалися модними віялами. Виробляли їх у багатьох країнах, і продавалися вони дуже успішно. Продавщиці показували свої закордонні товари в своїх магазинах, на ярмарках або ж у домашній обстановці, в тіснішому колі. Нова покупка – це свято в будинку! Віяло можна було підібрати до свого гардеробу і за кольором, і за формою прямо на місці. Тепер новий аксесуар радує свою господиню своїм виглядом, приносить прохолоду в спекотний полудень, і подружкам є, що показати...
Робота має назву «Продавщиці віял». Вона взяла участь у Міжнародній IX віртуальній виставці «Люба Одеса» (Міжнародний фестиваль мистецтв - 2021).
Приємного перегляду!
P.S.: «Живопис дозволяє побачити речі такими, якими були вони одного разу, коли на них дивилися з любов’ю» (Поль Валері).
