Майстер-клас від Раймундаса Баніоніса у Гончарівці

Минулого тижня херсонці мали унікальну можливість поспілкуватися з відомим литовським режисером, сценаристом та актором Раймундасом Баніонісом, який приїхав до нас у день свого народження, 13 травня. А декількома днями пізніше молоді кінематографісти й кіноаматори побували на майстер-класі з режисури та сценографії від іменитого режисера. Зустріч відбулась у відділі мистецтв книгозбірні, де було організовано книжкову виставку-персоналію до 95-річчя батька Раймундаса – Донатаса Баніоніса: «Він шукав у мистецтві вічне». На ній представлені не тільки видання, що містять інформацію про життя та творчість відомого актора. Також тут у цікавій формі представлені фільмографії Донатаса та Раймундаса Баніонісів.
Майстер почав зустріч з міркувань про свободу, про те, якою є важливою для людини саме внутрішня свобода: мислити й висловлювати свої думки; читати книги, які хочеться; носити одяг, який подобається; говорити рідною мовою – і так у всьому, якщо тільки це не порушує свободу іншої людини. Міркував про природу людських почуттів і про те, як намагаються в них розібратися режисери та письменники. Привів достатньо аргументів для доведення своєї думки про те, що мистецтво – найдобріше явище в житті людей. Воно завжди прикрашає, звеличує, створює та надихає. Проказав слова Мільтініса, батькового вчителя, які завжди любив повторювати й Донатас Баніоніс: «Не шукайте в мистецтві нове, шукайте вічне».
Аудиторія просто засипала метра питаннями. Про дитячу кінотворчість та про те, що важливіше у ній: талант або знання. Про аматорське кіно в Україні. Про молодих режисерів. Про те, що є більш важливим для актора: типаж або акторська майстерність, на що режисер дав вичерпну відповідь, зауваживши, що дуже важливим для актора є типаж. Вельми корисними в цьому плані є великі кастинги, які проводять, наприклад, в США, під час пошуку героїв фільму. Пояснив, якими людськими якостями повинен володіти актор, і в чому полягає мистецтво перевтілення.
Говорили про українське кіно в цілому, і Раймундас виокремив Івана Миколайчука, назвавши його роботи вічною класикою світового кіно.
Пролунало запитання про гумор у житті й в кінематографії. Відповідь метра була категоричною: жарти на політичну або релігійну тему на адресу іншої країни – неприпустиме явище.
Ремейк. Чи має він право на існування? Має. Це не погано, але хороших – одиниці.
Запитали й про найулюбленіший фільм Раймундаса. Відповів, що немає такого. Тоді хтось перефразував питання й попросив назвати фільм, який він готовий постійно переглядати. Режисер відповів, не замислюючись: «Одного разу в Америці»...
Коли ж фільму гарантований успіх? Коли режисерові вдається (часом випадково) зловити хвилю почуттів, думок або навіть стиль мови якоїсь певної групи людей. Такий фільм, безумовно, матиме успіх.
Говорячи про психологію людських вчинків, згадав Достоєвського – як одного з найкращих майстрів психологічної драми. Сказавши про те, що багато подорожує, режисер зауважив: «...усюди в світі люди, на жаль, однакові».
Поговорили й про розвиток документального кіно, зокрема, литовського. Раймундас вважає, що за роки незалежності Литви було знято не більше трьох хороших художніх фільмів.
Також режисера попросили розповісти про свій фільм «Ліловий туман». Він розповів, що спонукало його зняти цю картину, та трішки розкрив сюжетну лінію (дія відбувається у 1946р.).
Завершив свій майстер-клас Раймундас словами про те, що кіно – це не розвага, воно несе набагато серйознішу й складнішу функцію. Якщо фільм після перегляду був незабаром забутий, це – поганий фільм. Важливо знімати кіно не для себе. Це потрібно робити для інших. Хороший художній фільм створюється не менше 2-3 років. Деталі у ньому – дуже важливі!
І, звичайно ж, метр не втримався й висловив своє щире захоплення природою нашого краю та побажав усім присутнім успіхів у творчості й простого людського щастя на рідній землі. Висловив упевненість в тому, що у нашої країни, завдяки ресурсам і людям, є всі передумови для успіху в будь-якій галузі, в тому числі – й в мистецтві кіно.