«Навчіться бачити дива!». Презентація поетичної збірки «В обіймах краси»
Із таким закликом до краян звертається молода поетеса Тетяна Leontieva у своїй дебютній поетичній збірці «В обіймах краси», яка на День Коляди, 22 грудня, побачила світ у Херсонській філії Видавничого центру «Просвіта». Це вже 10 книжкове творіння із популярної серії видань «Бібліотечка артлабораторії “Українська Хата – талантами багата” Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Олеся Гончара». Свої перші тендітно хвилюючі, сентиментально чаруючі кроки до літературного світу Херсонщини літераторка робить із запитом на відлуння сердець, які не втратили здатність чути біль і радість ближнього. Вона прагне відродити доброзичливість та великодушну любов у темряві хаосу та біганини серед залізобетонних джунглів. Своїми творами авторка нагадує про одвічні загальнолюдські цінності, які треба вберегти від пихатого цинізму та зачерствілого блюзнірства, «мабуть, тому, аби тепло душі могли ми дарувати тим, хто поряд». Теплом своїх світлих і часом наївних прагнень вона зігріває і наснажує читача, благаючи: «Добра палають сонячні вогні, не загасіть їх, я благаю, люди, Вас!».
Почути і побачити прекрасне в тривожно розхристаному та матеріально зашореному сьогоденні – це чи не найцінніша відмінність творчої особистості в урбанізованому і достатньо динамічному часопросторі. І цю свою особливість пані Тетяна демонструє в кожному з півсотні поетичних одкровень.
Випускниця Херсонського державного університету (2010 р.) Тетяна Юріївна Leontieva має за плечима вже 10-літній досвід роботи і спілкування з дошкільнятами – з юними і незаангажованими світлячками. Спілкуючись з малятами, кожний із нас, ми певні, поринає у чудасію відкриттів і наснаги вчити і вчитися бути добрішим і толерантнішим. Мабуть, це теж дає пояснення тій доброзичливості, яка вилунює із серця молодої поетеси. А щоденне спілкування зі своєю 14-літньою донькою, можливо, і спонукало до дій, до закликів: «Навчіться бачити дива!», «Любіть життя, цінуйте кожну мить!», «Дитячі долі, люди, вбережіть!»; до нагадувань: «Сім’я – це скарб, цінніший від усіх, це талісман, могутній оберіг!»; до благань: «Жити в злагоді, вміти прощати, разом долю свою будувати, разом мріяти, разом творити…».
І хоча пише для себе та друзів авторка давно, ще від весен підліткового максималізму, та вдатися до роз’ятрення оголеного нерву, що словом закарбовує папір, Тетяна Юріївна ризикнула лише зараз, лише зараз видає свою першу поетичну збірку. А ми зазирнемо до цієї книги, пам’ятаючи висловлювання Оксани Іваненко: «Книжки – це наша праця, наша совість. Цілющої води струмок». А ми пірнемо до її суті, усвідомлюючи настанови Івана Яковича Франка:
Сподіваємося, що прагнення молодої поетеси справдяться, а для декого з читачів будуть поступом до порятунку. Бо ж Шевченкове «Книга рятує душу від здерев’яніння» має підтвердження вже не для одного покоління українців, що переживали часи потрясінь і випробувань. Читайте уважно і не судіть суворо перші кроки молодої вчительки іноземних мов, яка наснажилась на нові життєдайні звершення на засіданнях артлабораторії «Українська Хата – талантами багата» при Херсонській обласній книгозбірні ім. Олеся Гончара, та вилунює серцем поета до серця читача.
