Олег Натяжний. Життєлюб, творчість якого дарує людям одвічне і добре
Театр! Кость Станіславський називав театр найсильнішою зброєю, Олександр Герцен – вищою інстанцією для вирішення життєдайних питань, У.Роджерс зазначав, що театр – це єдине місце, де бідні зверху вниз дивляться на багатих. Театр – це диво із всіх див, де поєднано усі види мистецтва. У ці липневі дні ми маємо радість нагадати шанувальникам українського мистецтва про прекрасного поета і художника, просвітянина, про легенду театрального мистецтва, видатного режисера сучасності, заслуженого діяча мистецтв України Олега Степановича Натяжного, який у 2021 році відзначатиме своє 75-річчя.
Народився Олег Степанович Натяжний 10 липня 1946 року на Кіровоградщині. Саме ця частина степової Таврії дарувала світові всесвітньо відомих режисерів і акторів – Марка Кропивницького, Івана Карпенко-Карого, Миколу Садовського, Панаса Саксаганського та Марію Заньковецьку. Театр увійшов в життя Олега Степановича з юних літ, певно, цьому сприяв і його дядя – знаменитий кінорежисер Сергій Йосипович Юткевич. Всі ми пам’ятаємо його фільми «Отелло», «Человек с ружьем» та ін.
1963 року Олег Натяжний завершує навчання в художній школі. І про цей хист з дитинства нам нагадують прекрасні полотна художника, які мали можливість бачити на його нечастих особистих виставках (наприклад, у Херсонському обласному академічному музично-драматичному театрі ім. Миколи Куліша у липні 2016 року).
А 1964 року Олег Натяжний завершує навчання у Кіровоградській школі №14. І у свої 17 років вже зіграв у народному театрі роль сорокарічного хірурга у п’єсі «Аргонавти». Зі своєю роллю, як стверджують його земляки, Олег Натяжний справився на «відмінно».
Тож 1975 року Олег Степанович закінчує Київський театральний інститут. По його завершенню працює режисером в театрах міст: Чернігів, Мукачево, Донецьк. І далекого 1982 року його призначають головним режисером Кіровоградського музично-драматичного театру ім. Марка Кропивницького.
Одна з найперших вистав молодого режисера – «Пам'ять серця» за п’єсою Ярослава Верещака – була схвально прийнята глядачем та прискіпливими критиками. Цього ж року режисер з акторами театру вразив глядача виставами «Талан» Михайла Старицького (присвячена Марії Заньковецькій) та «Поема про учителя» Івана Драча (присвячена Василеві Сухомлинському). До речі, роль Сухомлинського грав сам Олег Натяжний.
Були й вистави, які відкрили нові можливості акторів театру: «Лисиця й виноград» Г.Фігейредо, «Езоп» Г.Фігейредо, «Гра на клавесині» Ярослава Стельмаха та інші. Загалом понад 20 вистав з 1982 по 1990 роки поставив у Кіровограді залюблений у свою професію молодий та амбіційний режисер Олег Натяжний.
Після Кіровограда він працював головним режисером у Кримському українському театрі та в Івано-Франківському академічному обласному українському музично-драматичному театрі ім. Івана Франка. З 1993 року Олег Степанович Натяжний працює режисером Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. Миколи Куліша. На сьогоднішній день ним поставлено понад 200 вистав. Найбільш популярними серед вибагливих глядачів Херсонщини я б назвав «Любов та голуби», «Труфальдіно», «Назар Стодоля», «Безумний день, або Весілля Фігаро», «Квартет на двох», «Заповіт цнотливого бабія», «Звідки беруться діти», «Ще раз про любов», «Український лохотрон», «Планета факірів» та інші… До речі, вистави Олег Степанович ставив в Україні, Росії, Чехії, Угорщині… Його талант має попит. Поставлені ним вистави радували і радують публіку не один театральний сезон.
Мені згадується ще кілька епізодів з життя легендарного режисера. Це створення в середині 90-х ХХ століття суто просвітянських вистав і представлення їх на малих сценах трудових колективів Херсонщини. В одній із таких вистав я особисто брав участь як звукорежисер. За п’єсою Миколи Братана «Кавказ підо мною» Олег Натяжний поставив мінівиставу на 45 хвилин, де роль героя-чеченця грав народний артист України, просвітянин Анатолій Манойло, роль красуні-українки грала заслужена артистка України Валентина Дронова, а роль російського офіцера грав сам режисер Олег Натяжний. Мінімум декорацій і максимум семантичного навантаження і емоційного насичення за рахунок блискучої гри акторів. Просвітянська рампа мала своїх прихильників. Гучні оплески глядачів та вигуки «Браво!» наснажували на нові звершення. Але систематична відсутність належного фінансування проєкту поставила на ньому хрест.
Часто Олег Степанович приходить на допомогу колегам по театральному цеху, складає на задану тему для вистав театру то тексти пісень, то поетичні етюди. А його картини, звичайно ж, потребують більш широкого висвітлення.
Є ще одна досить цікава і визначальна сторінка в біографії Олега Степановича – створення та діяльність вже понад 12 років театральної студії «Пролісок» при Херсонському обласному академічному музично-драматичному театрі ім. Миколи Куліша. Під керівництвом О.С.Натяжного «Пролісок» діє з 2007 року. Як зазначив сам Олег Степанович, «…ми не ставимо за мету робити вистави з вихованцями, ми працюємо з обдарованими дітьми Херсонщини, щоб із стін студії вийшли нормальні, культурно освічені люди, які розуміються на мистецтві, яким притаманне почуття прекрасного, які нестимуть одвічне і добре в маси».
І, дійсно, любов до театрального мистецтва зріднила вихованців студії в одну велику родину театроманів. 28 випускників студії «Пролісок» вже навчаються у різних театральних вишах Києва, Харкова, Кракова, Москви та Санкт-Петербурга. А двоє з випускників – Ліза Неглядюк і Костя Рогань – навіть вже працюють акторами у нашому Херсонському обласному академічному музично-драматичному театрі ім. Миколи Куліша.
Як зазначає сам директор театру, народний артист України Олександр Книга: «Його вистави незмінно яскраві, неординарні, життєво правдиві, з багатою художньою фантазією, творчим шуканням. Вони користуються успіхом у глядачів, сприяють творчому піднесенню театру».
У 2012 році Олег Степанович отримав почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України». Член Національної спілки театральних діячів України, поет і художник Олег Натяжний продовжує дивувати своїми творчими знахідками шанувальників театрального мистецтва. Нам же приходиться лише сподіватися на многії літа творчого неспокою маестро, який є справжньою гордістю для нашої смаглявої Таврії.
