Вишиванкове свято
Наближається День вишиванки! Кожного року третій четвер травня гуртує краян в єдину родину шанувальників української вишивки.
За свідченням Геродота, ще за часів скіфів на наших землях вже існувала українська вишивка. Археологічні дослідження та свідоцтва науковців говорять про те, що вишивка як окремий вид мистецтва на території сучасної України відома з VI століття. У Музеї Івана Гончара, де зібрані зразки вишивки із різних куточків нашої держави, підсумували: існує понад 250 швів, які базуються на 20-ти видах техніки вишивання. Найпопулярнішими є мережання, низь, настилування (гладь), вишивання хрестиком тощо.
Майстерно вишиті манжети, горловина та низ сорочки – не данина моді. У давнину люди вірили, що через місця, де одежа перестає прикривати тіло, до них може підступитися зло. Щедрою вишивкою узорів з оберегами матері й кохані намагалися захистити своїх близьких. Раніше вишивання було виключно жіночим заняттям. Традиційно, перш ніж почати вишивати, дівчина постилася, молилася і ретельно мила руки. Зараз вишивають не тільки жінки, а й чоловіки. Вишивка однієї сорочки може займати від двох тижнів до трьох років – у залежності від складності технік. Надзвичайно тонка вишивка «білим на білому» була поширена серед європейської знаті та української шляхти, яка носила вишиту таким чином спідню білизну й натільні сорочки.
Популярні нині маки як елемент візерунку практично не використовувалися в традиційній українській вишивці, оскільки символізували тугу і смерть, а широкого поширення набули в кінці XX століття. Орнаментами української вишивки віднедавна прикрашають не тільки сорочки, а й автомобілі та предмети побуту, їх використовують як візерунки для тату й манікюру.
Вже кілька десятків років у приміщенні Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Олеся Гончара проводяться виставки майстринь української вишивки. Із 2018 року на засіданнях артлабораторії «Українська Хата – талантами багата» відбуваються знайомства з місцевими вишивальницями та основами тайнопису української вишивки через майстер-класи, просвітницьку літературу з даної тематики та вивчення символів, які використовуються у вишивці. Запам’яталися зустрічі з відомими майстринями смаглявої Таврії Антоніною Теленчак, Ганною Гладченко, Інною Красновською, Тетяною Поліваною, Оксаною Пустовойт, Наталею Ремішевською, Людмилою Гандзюк та її учнями.
Всесвітній День української вишивки, зініційований студентами Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, 2006 року підтримали українці з усіх куточків Соборної України та українська діаспора в інших країнах світу.
Саме ж свято запрошує кожного свідомого громадянина до абсолютно простого вчинку — одягнути вишиванку і в ній піти на роботу чи на навчання. Разом із тим, така дія має свій контекст, адже йдеться про вираження своєї національної та громадянської позиції, культурну освіченість та духовну свідомість. Як показує досвід, люди в День вишиванки завжди піднесені та усміхнені, адже в стародавньому одязі закодовано багато символів сили, добробуту, краси та оберегів.
Цього дня вже традиційно організовують цікаві конкурси у мережі, наприклад, «Найкраща вишиванка» або «Найкраще фото у вишиванці». Вишиванкові фото викладають у мережу не лише жителі України, а також українці за кордоном.
