Сайт Відділу документів з мистецтва є частиною бібліотечного порталу lib.kherson.ua
Новини
14.08.2017 13:15

Молодіжне дозвілля
Суботній спекотний день не став на заваді хлопцям і дівчатам з громадської організації «Арктур...

09.08.2017 06:56

Календарно-обрядовий цикл серпня
Всім, кому дороге минуле нашого народу, його прадавні корені, нагадуємо, що серпень багатий на свята...

07.08.2017 10:38

Незгасна зоря Софії Ротару
7 серпня виповнюється 70 років від дня народження української естрадної співачки молдовського походження,...


Гість | Увійти
Версія для друку

АМФОРА — умовна назва форми посудини з двома ручками.

 

 

 

 

 

АНГОБ — тонкий шар рідкої глини, яким покривали поверхню сформованого керамічного виробу перед випалюванням. У керамічному виробництві трипільської культури ангоб застосовували для оздоблення столового посуду, зооморфної пластики та антропоморфної пластики.

 

 

 

АНТРОПОМОРФНА КЕРАМІКА — посуд у вигляді людини або наділений окремими людськими рисами чи символами людини.

 

 

 

 


АНТРОПОМОРФНА ПЛАСТИКА — вироби з глини, які зображують сакральний персонаж у людській подобі. Синоніми терміна: антропоморфні теракоти, фігурки або статуетки, скульптура.

 

 

 


БІНОКЛЕПОДІБНА ПОСУДИНА («БІНОКЛЬ») - форма культової кераміки трипільської культури (кінець Трипілля А, перша половина V тис. до н. е. — кінець Трипілля  І — поч. ІІ, друга половина IV тис. до н. е.). Широко відомі після розкопок В. Хвойки у Середньому Придніпров'ї на поселеннях біля с. Трипілля, Верем'я та Щербанівка. «Біноклі» мають вигляд двох циліндрів з поставленими на них вгорі та знизу конічними чи напівсферичними чашами, які мають наскрізні отвори, чи без них. Чаші та середні частини циліндрів з'єднані перемичками. Середня перемичка іноді має антропоморфний вигляд. Звичайно «біноклі» знаходять під час досліджень трипільських будівель. Кількість знахідок в окремій споруді — від однієї до десяти і більше.

ГРУШОПОДІБНІ ПОСУДИНИ — умовна назва керамічного посуду трипільської культури. Поширені на всіх етапах трипільської культури. Мали різні розміри — від мініатюрних посудинок до величезних, висотою понад 1м. Грушоподібні посудини мали покришки, орнамент яких був пов'язаний з композицією на посудині, належать до антропоморфного посуду.

 

 

 

ЗАГЛИБЛЕНИЙ ОРНАМЕНТ — вид орнаменту на керамічних виробах трипільської культури. За способами нанесення поділяється на: 1) прокреслений, коли утворюється продряпана лінія різної ширини; 2) вдавлений, при якому отримують широкі неглибокі смуги та жолобки — каннелюри; 3) різний; 4) штампований орнамент. Доповнювався фарбуванням після випалу, про що свідчать сліди білої, червоної, а на етапі ВИ — чорної фарби. Отже, посуд із заглибленим орнаментом у давнину був так само поліхромним, як і розписний, але фарби, не закріплені випалом, майже не зберігаються, крім окремих випадків. Прокреслений орнамент та наколи використовували для декору антропоморфної пластики. Кожен спосіб нанесення заглибленого орнаменту може застосовуватися окремо або у різноманітних комбінаціях.
ЗЕРНОВИК — посудина великого розміру, в якій могли зберігати запаси зерна. Відомі зерновики, об'єм яких сягає понад 100 л. Назву вживають умовно до всіх форм закритих посудин значних розмірів.

ЗООМОРФНА ПЛАСТИКА — керамічні статуетки, які зображують тварин або істот, подібних до тварин.

 

 

 

 


ЗООМОРФНІ ЗОБРАЖЕННЯ - зображення у вигляді тварин або наділені їхніми рисами.

 

 

 

 


КАНЕЛЮРИ — умовна назва способу орнаментації кераміки трипільської культури у вигляді широких жолобків, які утворювалися вдавленням глини у стінки посуду. Використовувався для прикрашання посуду трипільської культури, особливо на ранньому та початку середнього етапів. На молдовському поселенні Мерешовка-Четецує знайдено орнаментир складної конструкції для нанесення канелюр, виготовлений із кістки вовка, в якій зроблено отвір, куди вставляли стрижень із тригранної трубчастої кістки. Канелюрований посуд зазвичай був гарно лощений, полірований. Вдавлений орнамент доповнювався фарбуванням, канелюри зафарбовувалися в білий колір і виступали на ангобованій та лощеній ясно-брунатній поверхні. Часто канелюри використовувалися у поєднанні з відбитками зубчастого штампу або ланцюжками чи групами ямок, або в композиціях з прокресленими лініями. Традиція канелюрованого посуду пов'язана з культурами VI тис. до н. є. в Малій Азії, на Балканах, зокрема Вінчі. На фінальному етапі трипільської культури серед кераміки деяких локальних варіантів канелюри з'являються під впливом традицій культури Баден (канелюрованої кераміки).

КУБКИ — умовна назва керамічної форми, типової для столового посуду трипільської культури. Кубки переважно невеликого розміру, до 20 см заввишки. Аналогічної форми посудини, але більших розмірів, називають кубкоподібними.

 

 

 


КУЛЬТУРА КУЛЯСТИХ АМФОР (ККА) - археологічна культура доби енеоліту та раннього бронзового віку (середина IV — друга половина III тис. до н. е.). Названа за типовою формою округлої амфори з циліндричною або конічною шийкою. Поширена у Середній Європі: на заході до Ельби — Заале — Хафеля, на півночі — до Балтійського моря (між Ютландією та басейном Неману), на півдні — до Румунії, на сході — до Волині та Поділля. Походження ККА дискусійне: пов'язують з південними східноєвропейськими або місцевими середньоєвропейськими культурами мідного віку (на основі груп населення культури лійчастого посуду, пам'яток бжесцько-куявського типу та ін). Поселення займали високі місця, іноді укріплювалися; житла каркасностовпові, обмазані глиною, невеликі, опалювалися відкритими вогнищами, обкладеними камінням. На території України відомі переважно поховальні пам'ятки. Поховання під курганами або в групових могильниках. Небіжчиків поховано у кам'яних гробницях або ямах, більшість скорчена на боці або на спині. Інвентар — кераміка, прикраси, знаряддя, кістки тварин. Є колективні (до 10 осіб в могилі) поховання. Трапляються ритуальні поховання тварин (корів, коней, собак). Виділено три групи пам'яток — західна, сілезька, східна. Пам'ятки, досліджені в Україні, належать до східної групи. Серед посуду: амфори, кубки, миски, які прикрашає прокреслений, штамповий та шнуровий орнамент, орнаментальний мотив «риб'ячої луски». Для ККА характерні ажурні кістяні пряжки, клиноподібні поліровані крем'яні сокири, черешкові вістря стріл, янтарні прикраси — орнаментовані диски, пряжки. Господарство — комплексне, скотарсько-землеробське. Співіснувала з культурами лійчастого посуду, пізнім етапом трипільської культури (СП). На пам'ятках гординештського типу, софіївського типу, городського типу в керамічному комплексі добре помітні впливи традицій ККА. Змінюється культурами шнурової кераміки.

МЕАНДР — вид орнаменту у вигляді зигзагоподібної безперервної лінії або той самий мотив під прямим кутом чи спіралі. Термін має грецьке походження від назви річки у Малій Азії, що мала хвилясте русло. У трипільській культурі спіральний меандр використовувався як окремий елемент візерунка на посуді, а на розписній кераміці дуже поширена меандрова схема орнаментальної композиції.

 


НУКЛЕУС (лат. nucleus — ядро) — фрагмент кам'яної сировини, використаний для одержання принаймні одного сколу, який за своїми якістю та параметрами міг стати заготовкою для виготовлення знаряддя. На нуклеусі вирізняють такі елементи: площадку нуклеуса, до якої прикладався силовий імпульс з метою від'єднання сколу; розташовану під кутом до неї поверхню сколювання (робочу поверхню) з негативами одного або серії сколів; тильну частину — поверхню, протилежну поверхні сколювання; кінець — частину, протилежну ударній площадці. Розрізняються залежно від типу кінцевої продукції (відщепи, пластини, мікропластини), застосованої техніки сколу (удар, відтиск, посилений відтиск), форми (конічна, кубоподібна, човноподібна тощо). Протягом усього часу існування трипільської культури її носії використовували техніку удару та ручного відтиску, а починаючи з другої половини V тис. до н. є. — посиленого відтиску з використанням механічного пристрою.


РОЗПИСНИЙ ОРНАМЕНТ (мальований орнамент) — засіб оздоблення керамічних виробів візерунком за допомогою фарб. Традиція прикрашати посуд мальованим орнаментом з'являється у найдавніших неолітичних культурах Європи. Для виготовлення фарби трипільці застосовували мінерали й отримували відтінки таких кольорів: чорного — з оксидів марганцю, оксиду заліза, залізокислого марганцю; червоного — з тонкоструктурної вохристої глини, кровавику, лімоніту, гематиту; білого — з розтертої черепашки або крейди, з каолінової глини. Готувалися фарби-пігменти на основі органічних речовин, очевидно, білка та жовтка яєць, молока, тваринного желатину, рослинного соку. Такими фарбами оздоблювали трипільську кераміку монохромним, біхромним та поліхромним розписом. Малюнок наносили за допомогою пензлів або квачем із застосуванням шкіряних трафаретів. Розпис закріплювали термічною обробкою.


СВАСТИКА (сварга) — символічний знак у вигляді хреста із зігнутими під кутом кінцями. Один з ключових елементів знакової системи. Існують десятки варіантів зображення свастики. Термін «свастика» («svastika») походить з двох санскритських коренів: іменника «благо», «пов'язане з благом» і дієслова «бути», тобто «благу бути», «добру бути». В арійському лексиконі значення поняття «свастика» трактується як «добре укриття» або, ширше, «оберіг». В українській традиції свастику називають «сваргою», пов'язуючи її з богом неба Сварогом, у давніх слов'ян — Даждьбогом. Найдавніше зображення свастик відносять до верхнього палеоліту. На теренах України зображення свастики відоме від доби енеоліту, на посудинах трипільської культури трапляється нечасто. Натомість для орнаментації ранньотрипільської кераміки типові рухливі чотирьохчасні композиції у вигляді свастики.


ХРАМ — будівля, де відбуваються відправлення релігійних культів. Моделями храмів можна вважати деякі з керамічних моделей будівель, які характерні для трипільської культури, якщо вони мають певні конструктивні особливості та оздоблення.

 

 

 


ШТАМПОВАНИЙ ОРНАМЕНТ (штамп) — спосіб нанесення заглибленого орнаменту, при якому візерунок утворюється відбитками гребінцевого штампа по сирій глині. Штампований орнамент звичайно заповнювався білою пастоподібною фарбою. Використовувався упродовж усього періоду існування трипільської культури для декорування кераміки та пластики. Для етапу Трипілля А характерний орнамент, отриманий зубчастим штампом, який доповнює інші види заглибленої орнаментації або утворює самостійні композиції, найбільш частим сюжетом яких є зображення змії. На етапі СІІ набув поширення шнуровий орнамент, для нанесення якого як штамп використовувалась мотузка, шнур або шнур, намотаний на паличку.

 

Вхід