Постер фільму «Антарктида». Фото: Кіноріум
Документальний фільм «Антарктида» (2025) – це масштабна кіноподорож до найвіддаленішого континенту Землі, знята українським режисером і мандрівником Антоном Птушкіним. Стрічку, присвячену 30-й Українській антарктичній експедиції, знімали у березні 2025 року на станції «Академік Вернадський». Режисер особисто здійснив зйомки без знімальної групи, провівши на станції «Академік Вернадський» тиждень та зафіксувавши всі етапи експедиції: від подорожі на українському криголамі «Ноосфера» через протоку Дрейка – одного з найнебезпечніших місць для мореплавства у світі – до повсякденного життя дослідників, включно з побутовими деталями й курйозними моментами. Робота над проєктом тривала пів року. Фільм поєднує жанр тревел-документалістики з глибоким авторським поглядом на людину в умовах абсолютної ізоляції та природної величі.
«Це, напевно, найцікавіший матеріал, з яким я коли-небудь працював. Коли половина випуску була змонтована, ми зняли невеличкий кінотеатр, подивилися на те, що виходить, на приблизний хронометраж, і вирішили, що «Антарктиду» все ж таки треба показувати на великому екрані», – говорить Антон Птушкін.
Антон Птушкін під час зйомок фільму «Антарктида». Фото: Суспільне Культура
Перший показ фільму відбувся в українських кінотеатрах 4 вересня 2025 року. Стрічка встановила рекорди касових зборів серед українських документальних фільмів у 2025 році, за перші вихідні зібрала понад 7,2 млн грн, що є рекордним показником для жанру в Україні. За два тижні після прем’єри фільм переглянули понад 205 000 глядачів у кінотеатрах, що стало абсолютним рекордом серед українських документальних стрічок. Фільм мав також спеціальні покази (часто благодійні тури або прем’єри) у низці європейських країн, серед яких: Чехія, Австрія, Іспанія, Португалія, Німеччина, Франція, Данія, Ірландія, Словаччина, Угорщина, Хорватія, Нідерланди, Бельгія, Мальта, Італія та Люксембург. Багато з цих показів проходили у форматі спеціальних благодійних показів, де частина виручених коштів спрямовувалася на підтримку України чи благодійні проєкти.
Сюжет
Стрічка не має класичного сюжету з кульмінацією, вона побудована як споглядальна подорож, де головують настрій і внутрішній стан, а не події. У центрі фільму – подорож до Антарктиди та перебування на українській антарктичній станції «Академік Вернадський». Це історія про людей, які досліджують майбутнє планети, живучи в умовах, де немає магазинів, дерев та особистого простору. Фільм розповідає про виклики крижаного континенту і побутове життя на станції, про важливість кліматичних спостережень і про те, чому Україна – серед небагатьох країн, що мають повноцінну присутність в Антарктиді. Це історія про науку, танення льодовиків і, звісно, про пінгвінів. Це фільм не про динамічні події, а про споглядання, зупинку та роздуми. Він запрошує глядача не просто дізнатися більше про континент, а відчути його як місце, де зникає зайве і залишається лише найсуттєвіше. У фільмі Антарктида постає як особливий символ – простір абсолютної тиші, чистоти й випробування. Камера зосереджується на крижаних пейзажах, безмежних горизонтах і мінімалістичній красі природи, що підкреслює крихкість людини перед її силою. Водночас стрічка показує, як перебування в такому середовищі змінює сприйняття часу, простору й самого себе.
Кадри з фільму «Антарктида». Фото: Кіноріум
Важливою складовою фільму є музичне та звукове оформлення, яке підкреслює відчуття самотності, холоду і величі природи. Саунд-дизайн працює не як фон, а як емоційний провідник між глядачем і простором Антарктиди. Більшість музики у фільмі – це Ambient, Cinematic та Modern Classical. Це спокійні, розлогі інструментальні композиції, які не відволікають від картинки, а створюють відчуття масштабу та космічної ізоляції. Звуки природи сприймаються як частина саундтреку: автор часто вимикає музику зовсім, залишаючи лише «білий шум» Антарктиди: гуркіт вітру, тріск криги, що відколюється від льодовика, та специфічні крики пінгвінів.
Також є динамічні вставки, коли в кадрі з'являється рух (наприклад, корабель розбиває лід або дрон швидко летить над океаном), музика стає ритмічнішою, з використанням глибоких басів та електронних синтезаторів.
Творці фільму зауважують, що кінострічка не має вікових обмежень, а тому є чудовою можливістю для дітей побачити, як працює сучасна українська наука – з гумором, пінгвінами і реальними людьми на екрані.
Станом на початок 2026 року документальний фільм Антона Птушкіна «Антарктида» доступний на кількох основних онлайн-платформах:
- YouTube (Канал «Антон Птушкін»). Це найдоступніший спосіб перегляду. Цікаво, що на YouTube Антон виклав особливу версію фільму, яка на 3 хвилини довша за ту, що йшла в кінотеатрах. Вона містить ексклюзивні кадри (зокрема, з косатками) та більше побутових деталей з життя українських полярників на станції «Академік Вернадський». Перегляд безкоштовний.
- Фільм офіційно з’явився на стримінговій платформі Netflix у грудні 2025 року. Це підтверджує високу якість продакшну, адже Netflix ретельно відбирає документальні проєкти. Вартість: за підпискою Netflix.
«Для багатьох із нас Антарктида здається далеким і майже нереальним місцем. Але завдяки цьому фільму вона стає по-справжньому близькою – через історії, які розкривають реальний масштаб української науки та діяльності наших науковців. Це кіно вражає естетикою, але ще більше – змістом і неймовірними фактами. За красою кожного кадру є глибоке усвідомлення того, наскільки вагомою є роль України у світовій науці. І цим варто пишатися», – зауважив перший заступник міністра освіти і науки України Євген Кудрявець.
Цікаві факти
Зйомки відбувалися в реальних умовах Антарктиди, без павільйонів чи реконструкцій. Усі кадри зняті в екстремальному кліматі, де температура, вітер і світловий день постійно змінюються.
Під час зйомок команда була обмежена в техніці та ресурсах, тому багато сцен знімалися з мінімальним обладнанням, що посилило відчуття документальної чесності.
Антарктида у фільмі показана не як екзотика, а як простір роздумів, що вирізняє стрічку серед традиційних тревел-фільмів.
Багато глядачів і критиків відзначають, що після перегляду фільму виникає відчуття сповільнення та внутрішньої тиші, що є свідомим авторським прийомом. «Антарктида» – це не просто документалка про пінгвінів та айсберги, а дзеркало, у яке режисер пропонує подивитися кожному з нас. У світі, перевантаженому шумом та інформацією, цей фільм дарує рідкісну можливість «заземлитися» через екран.
Фільм «Антарктида» став помітною подією в українському документальному кіно, отримав широкий глядацький резонанс і закріпив інтерес до жанру документальних мандрів. Його успіх засвідчив, що українське кіно здатне створювати масштабні, візуально сильні та змістовні проєкти, які поєднують національний контекст із універсальними темами.
