Олександр Мишуга

Олександр Мишуга видатний український оперний співак (сценічне ім'я "Філіппі"), який своїм яскравим голосом (лірико-драматичний тенор), рідкісної краси тембром підкорив сцени Лондона, Кракова, Варшави, Берліна, Києва... На одному з концертів, почувши цей дивовижний голос, Е. Карузо назвав його "королем ліричних тенорів".
Мишуга володів високою музичною культурою, відзначався професійним драматичним талантом. Його концерти проходили з великим успіхом, бувало на "біс" виконував повторно партію, а потім продовжували подальшу оперу. Музична критика схвально відгукувалася на вистави з його участю. А Богдан Лепкий писав так: "Я забув, де я і хто я, не знав, чи це спів людський, чи якась музика небесна, дух мені в грудях заперло, серце перестало бити, мене не було... Лиш ураган оплесків стягнув мене на землю, але ще довго-довго, куди я не йшов, летіло за мною оте не от міра сего: "Там на горі явір стоїть".
Народився Мишуга О. П. 20 червня 1853 року в селі Новий Витків Львівської області в сім'ї шевця. Коли йому було 3 роки, померла мати, довелося змалку пізнати нужду та злидні. Олександр дуже любив співати українські народні пісні і всі, хто чув той спів відмічали його душевність. Здобути освіту майбутньому співакові допоміг випадок. Якось батько взяв сина на храмове свято, яке відбувалось у Львові. У соборі святого Юра хлопчина почав натхненно підспівувати церковному хору, що відразу помітив регент та після домовленості з батьком, влаштував сина навчатися у дяківській бурсі. З юнацьких літ О. Мишуга мріяв стати професійним співаком і робив все, щоб задумане здійснилось. Він вступив до Львівської консерваторії, навчався у вокального педагога, професора Валерія Висоцького, в якого навчались польські і українські співаки, в т. ч. Соломія Крушельницька. Як артист, вперше виступив на львівській сцені в опері Монюшка "Страшний двір". Окрилений успіхом, бажав продовжувати вдосконалювати музичну освіту. Друзі та шанувальники творчості допомогли йому потрапити до Італії. Тут пощастило стати учнем професора М. Джованні. У цей же період розпочалася й концертна діяльність співака, який поступово почав підкорювати найголовніші сцени Європи. Його головні ролі відомих опер В. Желенського "Гоплана" і "Янек" викликали у глядачів справжнє зачарування. Кращі партії: Йонтек ("Галька"Монюшка), Фауст (однойменна опера Ш. Гуно), Ромео ("Ромео і Джульєтта" Ш. Гуно), Альфред ("Травіата" Дж. Верді), Роданес ("Аїда" Дж. Верді), Отелло (однойменна опера Дж. Верді) та інші завжди супроводжувалися тріумфом.
Перебуваючи далеко за межами України, співак завжди повертався на рідну землю. Часто з концертами відвідував Львів. Шанувальники мали змогу насолоджуватися гарним звучанням української музики М. Лисенка, який присвятив співакові декілька вокальних творів, у тому числі романс "Дівчина, рибалонько люба"; В. Матюка; оперних арій С. Гулака-Артемовського. Адже, Олександр Мишуга був одним з кращих виконавців народних пісень та вокальних творів українських авторів. Не можна не згадати й про те, що він був постійним учасником вечорів, присвячених Т. Г. Шевченку, І. Я. Франку, які відбувалися у Києві, Львові, Станіславі.
О. П. Мишуга не тільки великий співак, а ще й був знаменитим професором співу. На запрошення М. Лисенка приїхав до Києва і працював у музично-драматичному інституті на посаді професора сольного співу. Також займався великою благодійною діяльністю. Допомагав бідним, у рідному селі збудував церкву, матеріально підтримував музичне товариство імені М. Лисенка, виділяв декілька стипендій кращим учням. Завдяки йому були видані: збірка І. Франка "Зів'яле листя" та перший том досліджень "Мистецтво України".
У 1914 році Олександру Пилиповичу стало зле, підлікувавшись в Італії продовжував працювати. На початку 1922 року здоров'я співака значно погіршилось, його перевезли до Німеччини та було вже запізно. Після страшних мук 9 березня 1922 року Олександра Мишуги не стало. Учні та друзі, по заповіту, перепоховали видатного співака у рідному Новому Виткові.
Його ім'я, неперевершені сценічні образи назавжди увійшли до скарбниці світового оперного мистецтва.

Інтернет-ресурси

• Король тенорів Олександр Мишуга
• Мишуга Олександр Пилипович
• Олександр Мишуга: син шевця, який став королем тенорів

Література

1. Олександр Мишуга - король тенорів/ авт.-упоряд. М. І. Головащенко - К. : Муз. Україна, 2004.
2. Молчанова Тетяна. "Так лише досвітній соловей сам себе виспівує без жалю!" [Текст] / Т. Молчанова // Дзвін. - 2013. - N 5/6. - С. 118-121