Вічне на картинах Ніно Чакветадзе
Ніно Чакветадзе народилася у Тбілісі в 1971 році. З 1986 до 1990 рр. навчалася у художньому інституті, а з 1990 до 1996 – у Тбіліській державній академії мистецтв на факультеті живопису. З 1997 року – член спілки художників Грузії. Живе та працює у Тбілісі. Має двох дочок.
Дивовижні картини сучасної грузинської художниці, створювані в затишній квартирі Тбілісі під музику Шопена і грузинського композитора Гії Канчелі, нагадують повітряний зефір. Їм під силу зворушити будь-якого диккенсівського Скруджа, що не вірить у дух Різдва.
У тбіліській галереї Ніно Чакветадзе неймовірно затишно, як на сторінці вашої улюбленої зачитаної дитячої книжки. Навколо – шафки, скриньки, аксесуари з її картин. А на стінах – картини, які розчулюють, не можуть не зачепити або залишити когось байдужим. Надихають художницю на створення нових картин діти, випадки на вулиці та надзвичайно красиві старовинні тбіліські двері. На роботах Ніно часто йде дощ чи сніг, бо сама їх любить, як і романтичну нотку, що вони приносять із собою на полотно. Музика та тиша створюють особливий творчий настрій, який може змінити раніше задуманий твір. Ніно Чакветадзе каже, що сюжети для її картин буквально витають у повітрі, потрібно просто уважно подивитися навколо – і тоді побачиш у своєму оточенні незвичайні та смішні історії зі світу дитинства. Художниця проілюструвала величезну кількість дитячих книг, виданих у Грузії. Її улюблені автори: грузинський казкар Гурам Петріашвілі, письменниці зі Скандинавії – Анне Катаріна Вестлі, Астрід Ліндгрен. Найчастіше вживане слово до картин Чакветадзе – зворушливі. Її картини справді чіпають за душу всіх, бо всі мали дитинство. Різне, але воно було чи є досі. Діти – головні герої намальованих історій.
Дивовижні не лише картини, а й сама художниця. Дивовижна її скромність. Ось як тонко й стримано вона сама говорить про свої неймовірні за силою емоційного впливу роботи: «Всі ми вийшли з дитинства, і цей факт змушує мене знову і знову малювати те, що пережила сама, що залишило слід у моїй душі».
Феномен її робіт найшвидше в тому, що вони виявляють у нас те, що було завжди. Часом вони навіть не зворушливі, вони майже нестерпні в душевному розумінні, бо взяті художницею такі високі ноти майже неможливо витримати. У цих картинах є зведена абсолютна наївність. Просто помилуватися цими картинами не вдасться, вони розраховані не тільки на споглядання, а й на працю душі. Через світ дитинства художниця пропонує найширшу палітру переживань. Тут і перше радісне очікування, захоплення, сум, мрія, перше дитяче кохання, перші образи та сльози. Все, як і в дорослому житті, тільки гостріше, бо перше.
Якщо говорити про роботи Ніно Чакветадзе, то важко сказати, де кінчається смуток та починається щастя, у її картинах усі разом. Навіть найбільшого скептика сьогоднішнього життя ці картини змусять зрозуміти: не все втрачено, є реальні сімейні цінності, які, як і раніше, за нас і з нами. У її картинах є затишок, чистота, безневинність. Від них віє добротою та правильним вихованням. Тут все зрозуміло, і від цього вони ще прекрасніші.
Про справжній професіоналізм художниці говорить і безліч точно помічених деталей у картинах, без них нічого не вийшло б, не склалося б відчуття реальності того, що відбувається.
Як і всяке справжнє мистецтво, картини Чакветадзе мають цілющу силу. У них є та радість впізнавання, яку відчувають глядачі. І завдяки цьому на основі її робіт було створено метафоричні карти як посібник для психологів. Карти використовуються у консультуванні, психотерапії, коучінгу, у груповій та індивідуальній роботі з дітьми та дорослими. Незважаючи на те, що на полотнах зображені діти, ці карти призначені насамперед для роботи з дорослими. Вони покликані допомогти і психологам, і їхнім клієнтам, поговорити про дитинство, воскресити у пам'яті його картинки, змусити відчути його запахи та звуки. Автори карт (кожна карта – мініатюра картини Ніно Чакветадзе) розуміють, що розмова про дитинство допоможе знайти та виявити ті проблеми, з якими живе доросла людина.
Картини Ніно Чакветадзе – це спроба зустрічі із самим собою, прихованим за пластами одягу дорослості. Її роботи – провідники до себе, навіть через заперечення. Адже є й такі, які вважають, що картини Чакветадзе – надто похмурі, але тоді їм варто подумати, а що б намалювали вони, і тоді самим розповісти про те, про що, можливо, вони навіть не підозрювали. І ця зустріч із собою зцілить. У цьому й полягатиме внутрішня перемога над своїми страхами, які так часто пов'язані з дитинством або йдуть від нього. Дуже часто буває, що справжнє мистецтво підштовхує нас творити свої перемоги, навіть якщо ми його заперечуємо. Картини Чакветадзе здатні дати кожному стільки, скільки він здатний забрати. Вони просто не можуть залишити байдужими нікого, адже всі ми родом із дитинства.
Підготувала Ольга Руптанова.
