«Вічник»: історія, яка надихає жити

Постре фільму «Вічник». Фото: Кіноріум

«Вічник» – українсько-фінсько-канадська історично-філософська драма 2026 року, створена за мотивами роману Мирослава Дочинця «Вічник. Сповідь на перевалі духу». Режисером-постановником стрічки став Іван Ніколайчук, для якого цей фільм є повнометражним режисерським дебютом. У своїй роботі він зробив акцент саме на духовному вимірі історії. За його словами, його цікавило, як людина може пройти через надзвичайно важкі випробування і при цьому залишитися людиною. Над сценарієм працювали Іван Ніколайчук, Анатолій Крим та Карлос Де Лос Ріос. Над фільмом працювала кінокомпанія Constant Production у співпраці з Matila Röhr Productions та Driven Equation.

Іван Ніколайчук, режисер фільму «Вічник». Фото: Вечірній Київ

Сюжет

У центрі фільму «Вічник» історія реального карпатського мудреця Андрія Ворона, який прожив 104 роки. Його життя припало на один із найбурхливіших періодів української історії ХХ століття: війни, зміну кордонів, боротьбу за Карпатську Україну, репресії та радянські табори. Проте стрічка не є звичайною біографією,  це передусім історія духовного становлення людини, яка проходить через надзвичайні випробування й намагається зберегти себе. Життя Андрія починається в Карпатах, де з покоління в покоління передаються знання про природу, народну медицину та людську душу. Молодий герой навчається спостерігати за світом, розуміти його закони й допомагати людям. Та спокійне життя змінюється у 1939 році, коли Андрій опиняється у вирі боротьби за Карпатську Україну. Війна, небезпека та втрати стають початком складного шляху через історичні катастрофи ХХ століття. Після боротьби на нього чекають полон і сибірські табори. В умовах жорстокості та несвободи Андрій змушений боротися не лише за фізичне виживання, а й за право залишатися собою. Пережите приводить його до усамітнення: певний час він живе в лісі далеко від людей, вчиться покладатися на власні сили та знаходить особливий зв’язок із природою. Самотність стає для нього часом внутрішнього переосмислення й пошуку рівноваги. Його життя супроводжують кохання, втрати та складні людські стосунки. Зрештою Андрій повертається до рідного краю вже зовсім іншою людиною. Пройшовши через війну, полон, самотність і особисті випробування, він стає відомим як мудрець, цілитель і мольфар, до якого люди приходять за порадою та допомогою. Так доля Андрія Ворона перетворюється на своєрідну мандрівку духу  від юності та перших життєвих уроків через війну, ув’язнення й втрати до мудрості людини, яка прожила понад століття. Головна тема фільму це не лише здатність людини витримати випробування, а й уміння після всього пережитого зберегти в собі любов, добро та людяність.

Кадри з фільму (скріншоти) «Вічник». Фото Кіноріум

 Важливою складовою фільму став добір акторів, здатних достовірно втілити образ головного героя у різні періоди його життя. Цю роль органічно та переконливо виконали Павло Текучев, актор Київського театру імені Лесі Українки, який зіграв молодого Андрія Ворона, та Олег Мосійчук, головний режисер Тернопільського драматичного театру імені Т. Г. Шевченка, який втілив образ дорослого Андрія. Варто відзначити ретельну роботу над підбором акторів, які втілили на екрані інших героїв стрічки. Анастасія Іванюк, акторка Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра, зіграла Терку – кохану Андрія Ворона. Олександр Польченко, актор театру і кіно, журналіст, виконав роль аптекаря Джордже. Окремої уваги заслуговує участь у фільмі наших захисників. Роман Мацюта – кіноактор, музикант, співак і воїн ДУК, створив образ сотника Скобала. А Даніїл Мірешкін, актор театру і кіно, продюсер, а нині офіцер «Азову», зіграв легендарного розбійника Шугая.

Акторський склад фільму «Свічник». Фото: Кіноріум

Створення фільму

Після затвердження акторського складу розпочалася тривала підготовка до зйомок: творці підбирали локації, створювали декорації, розробляли костюми та працювали над пластичним гримом. Значну частину матеріалу знімали безпосередньо в Карпатах у Національному природному парку «Вижницький», на перевалі Німчич, біля скель «Протяті Камені» та «Соколине Око», в урочищах Лужки й Сухе поблизу Берегомета. Зйомки також проходили на річці Черемош, біля Сокільської скелі, озера Гірське Око, у Дземброні, поблизу Вухатого Каменя та в урочищі Темний ліс. Важливі сцени створювали й поза Карпатами. Чернівці у фільмі «зіграли» закарпатський Хуст, оскільки сучасна забудова самого міста не дозволяла відтворити історичну атмосферу подій 1939 року. Поблизу Києва, на студії «Вікторія фільм», спеціально звели декорації сталінського табору в Сибіру, карцер і залізничний вагон. Окремою масштабною локацією стала вугільна шахта, для якої кінематографісти доопрацювали павільйон колишньої Виставки народного господарства. Після завершення зйомок декорацію передали Національному виставковому центру України, де вона використовується для екскурсій. Зйомки фільму розпочалися у вересні 2023 року й завершилися наприкінці червня 2024-го. Частину роботи творча команда завершувала вже під час повномасштабної війни, проте багаторічний задум вдалося довести до завершення й перетворити на масштабну кінематографічну історію життя карпатського мудреця.

У створення картини не було вкладено жодної копійки державних коштів. Основне фінансування забезпечили приватні інвестори, за активної підтримки місцевих органів влади та військових адміністрацій. Як згадують учасники знімальної групи, підтримували всі, хто міг, адже цей фільм сприймали як частину культурного спротиву російській агресії.

Окремої уваги заслуговує музичне та звукове оформлення «Вічника». У фільмі звучать твори композитора Романа Григоріва, пісня «Гей, пливе кача» у виконанні гурту «Піккардійська Терція», а головною музичною темою стрічки стала легендарна «Мелодія» Мирослава Скорика. Її звучання у виконанні Національного заслуженого академічного українського народного хору імені Григорія Верьовки та Національного президентського оркестру додає історії особливої емоційної глибини. Водночас «Вічник» став важливою подією і з технічного погляду – це перший український фільм, створений із використанням технології об’ємного звуку Dolby Atmos. Завдяки цьому глядач не просто чує музику, а ніби опиняється всередині звукового простору стрічки: від шелесту карпатських лісів і звуків природи до потужного звучання оркестру та пісень, що супроводжують життєву історію Андрія Ворона.

Прем’єра та фестивальна історія.

Першою важливою подією в історії «Вічника» стала національна прем’єра стрічки 28 вересня 2025 року в межах 16-го Одеського міжнародного кінофестивалю, який того року проходив у Києві. Фільм Івана Ніколайчука представили в конкурсній програмі, де він привернув увагу фестивальної аудиторії як масштабна українсько-фінсько-канадська копродукція.

Наступним важливим етапом стала міжнародна прем’єра. У жовтні 2025 року «Вічник» представили на 41-му Варшавському міжнародному кінофестивалі, де стрічка увійшла до міжнародного конкурсу. Таким чином, фільм отримав можливість бути представленим не лише українським, а й міжнародним глядачам.

Найпомітнішою нагородною відзнакою стрічки є її участь у міжнародному конкурсі Варшавського кінофестивалю та номінація на Warsaw Grand Prix.

В український широкий прокат стрічка вийшла 22 січня 2026 року, у День Соборності України.

«Це кіно для тих, хто шукає не видовищ, а сенсів; простір для тиші, спільного переживання і глибшого роздуму про людину, віру та вічність», – зазначають автори кінострічки. І справді, історія Андрія Ворона спонукає замислитися над тим, що залишається з людиною після найважчих випробувань і що надає її життю справжньої цінності. «Вічник» нагадує: мудрість приходить не лише з роками, вона народжується з досвіду, любові, втрат і здатності не втрачати людяність за жодних обставин.

Джерела:

1. «Вічник»  [Електронний ресурс] // Кіноріум : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://ua.kinorium.com/12374000/gallery/screenshot/. – Назва з екрана. – Дата звернення : 07.10.2026.
2. «Вічник» [Електронний ресурс] // Нове українське кіно : [вебсайт інф. інтернет-порталу та медіапроєкту]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://www.cinema.in.ua/vichnyk/?utm_source=chatgpt.com. – Назва з екрана. – Дата публікації : 05.12.2025. – Дата звернення : 07.10.2026.
3. Клим-Кашуба Т. Прем’єра фільму «Вічник» за романом Мирослава Дочинця відбудеться наприкінці вересня [Електронний ресурс] / Тетяна Клим-Кашуба // Varosh : [інтернет-вид.]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://varosh.com.ua/noviny/premyera-filmu-vichnyk-za-romanom-myroslava-dochynczya-vidbudetsya-naprykinczi-veresnya/?utm_source=chatgpt.com. – Дата публікації : 16.09.2025. – Дата звернення : 09.10.2026.
4. Скотнікова О. У Києві відбувся передпоказ фільму «Вічник» про історію життя 104-річного карпатського мудреця. ФОТОРЕПОРТАЖ [Електронний ресурс] / Ольга Скотнікова // Вечірній Київ : [вебсайт інтернет-вид.]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://vechirniy.kyiv.ua/news/122431/?utm_source=chatgpt.com. – Назва з екрана. – Дата публікації : 22.01.2026. – Дата звернення : 09.10.2026.
5. У прокат виходить фільм «Вічник», створений за підтримки УГКЦ [Електронний ресурс] // Українська Греко-Католицька Церква : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://ugcc.ua/data/u-prokat-vyhodyt-film-vichnyk-stvorenyy-za-pidtrymky-ugkts-8137/. – Назва з екрана. – Дата публікації : 18.01.2026. – Дата звернення : 08.10.2026.