Сайт Відділу документів з мистецтва є частиною бібліотечного порталу lib.kherson.ua
Новини
17.08.2017 08:18

100 років журналу "Український театр"
Ювілейним став 2017 рік для найдавнішого видання – журналу «Український театр». Історія...

14.08.2017 13:15

Молодіжне дозвілля
Суботній спекотний день не став на заваді хлопцям і дівчатам з громадської організації «Арктур...

09.08.2017 06:56

Календарно-обрядовий цикл серпня
Всім, кому дороге минуле нашого народу, його прадавні корені, нагадуємо, що серпень багатий на свята...


Гість | Увійти
Версія для друку
Пророков нет в отечестве моем,
А вот теперь ушла и совесть.
Он больше не споет нам ни о чем,
И можно жить, совсем не беспокоясь.
Лишь он умел сказать, и спеть умел,
Что наших душ в ответ дрожали струны.
Аккорд его срывался и звенел,
Чтоб нас заставить мучаться и думать.
Он не допел, не досказал всего,
Что было пульсом и в душе звучало,
И сердце разорвалось от того,
Что слишком долго отдыха не знало.
Он больше на эстраду не взойдет
Так просто, вместе с тем и так достойно.
Он умер! Да! И все же он поет,
И песни не дадут нам жить спокойно.

Микита Висоцький

Пишучи вступ до даного розділу, я не можу не згадати власні спогади про Володимира Висоцького, про те, як і коли почула його пісні та власне про нього. Володимир Семенович помер в 1980 році. Я ще тоді й не народилася, та все своє дитинство пам'ятаю, як моя старша сестра на касетному магнітофоні “Маяк” слухала записи Висоцького. Гарний хрипкий чоловічий голос під звуки гітари дійсно мене вражав. Та як можуть не подобатись такі відомі пісні: «Охота на волков», «Утренняя гимнастика», «Корабли», «Кони привередливые», «Большой Каретный», «Он не вернулся из боя», «Песня о друге», «07», «Жираф», «Скалолазка» і цей список ще довго можна продовжувати.

Пісні Володимира Висоцького й до нині служать для мене не тільки джерелом гарного настрою в хвилини відпочинку, але часто налаштовують на роботу, тобто реально допомагають. Я гадаю, що для багатьох людей різних професій, різного віку, темпераменту, різного життєвого досвіду творчість співака стала невід'ємною частиною духовного життя. Коли по телевізору вперше побачила фільм «Место встречи изменить нельзя», то головний герой Гліб Жеглов (роль Висоцького) запав мені в душу своєю чесністю, сміливістю, розумом. А його цитати з фільму й досі на вустах – «Вор должен сидеть в тюрьме!», «Это только ты умный, а я так – погулять вышел», «Не учи учёного, гражданин Копчёный», «Пшёл вон отсюда!», «Теперь Горбатый! Я сказал: Горбатый!» та інші.
Далі я хочу звернути, шановні читачі, Вашу увагу на книги, які знаходяться на цій сторінці. В них Ви знайдете спогади про Володимира Семеновича його друзів, колег, рідних, зможете почитати його листи.

Вхід