А вот теперь ушла и совесть.
Он больше не споет нам ни о чем,
И можно жить, совсем не беспокоясь.
Лишь он умел сказать, и спеть умел,
Что наших душ в ответ дрожали струны.
Аккорд его срывался и звенел,
Чтоб нас заставить мучаться и думать.
Он не допел, не досказал всего,
Что было пульсом и в душе звучало,
И сердце разорвалось от того,
Что слишком долго отдыха не знало.
Он больше на эстраду не взойдет
Так просто, вместе с тем и так достойно.
Он умер! Да! И все же он поет,
И песни не дадут нам жить спокойно.
Микита Висоцький
Пісні Володимира Висоцького й до нині служать для мене не тільки джерелом гарного настрою в хвилини відпочинку, але часто налаштовують на роботу, тобто реально допомагають. Я гадаю, що для багатьох людей різних професій, різного віку, темпераменту, різного життєвого досвіду творчість співака стала невід'ємною частиною духовного життя. Коли по телевізору вперше побачила фільм «Место встречи изменить нельзя», то головний герой Гліб Жеглов (роль Висоцького) запав мені в душу своєю чесністю, сміливістю, розумом. А його цитати з фільму й досі на вустах – «Вор должен сидеть в тюрьме!», «Это только ты умный, а я так – погулять вышел», «Не учи учёного, гражданин Копчёный», «Пшёл вон отсюда!», «Теперь Горбатый! Я сказал: Горбатый!» та інші.
Далі я хочу звернути, шановні читачі, Вашу увагу на книги, які знаходяться на цій сторінці. В них Ви знайдете спогади про Володимира Семеновича його друзів, колег, рідних, зможете почитати його листи.