Сайт Відділу документів з мистецтва є частиною бібліотечного порталу lib.kherson.ua
Новини
17.10.2017 12:33

"Ты моя мелодия"
"Муслім Магомаєв завоював популярність раптом, відразу. Популярність величезну і надовго...»....

10.10.2017 11:49

Перегляд фільму "Дикун"
Цієї неділі в рамках молодіжного клубу любителів кіно на «Казковому диванчику» відділу мистецтв...

05.10.2017 07:10

Біля витоків "Запорожців" І. Рєпіна
До 525-річчя українського козацтва працівники відділу мистецтв підготували виставку однієї картини «Біля...


Гість | Увійти
Версія для друку

Братан Микола Іванович. Голуби над батьківською хатою [Ноти]: зб. пісень / Микола Братан; ред. В. С. Загороднюк; муз. ред. І. Мазур. - Херсон: Айлант, 2009. - 223 с.

Зміст

1. Коні мої, коні вороні

2. Так було зневіднині

3. А поміж нами сто доріг

4. Земля каховська

5. Два жадання

Удовині спомини безсонні,
Осені весільної пісні.
Коні мої, коні мої, коні,
Коні мої, коні вороні.

В двадцять весен посивіти скроні,
Щастя - долю вбито на війні,
Коні мої, коні мої, коні,
Коні мої, коні вороні.

Мальви зацвітуть по підвіконню,
Внуки защебечуть повесні.
Коні мої. коні мої, коні,
Коні мої, коні вороні.

Дні й літа летять у перегоні,
І любов і пам'ять - при мені.
Коні мої, коні мої, коні,
Коні мої, коні вороні.

З-під блакитного неба,
Біло-білої хмари
І для мене й для тебе
Сипле жайворон чари.
Так було зневіднині,
Так і є, так і буде,
В тім краю на долині,
Що виводив у люди.

Я з-під вашого співу,
Жайвори-жайворята,
Де колоссям доспіла
Наша нива багата.
Так було зневіднині,
Так і є, так і буде,
В тім краю на долині,
Що про нас не забуде.

Серед гомону, грому,
Де б не квітнув ти нині,
Пісню ту жайворону
Не губи, не розмінюй.
Так було зневіднині,
Так і є, так і буде,
В тім краю на долині
Ми виходили в люди.

Ведуть дороги в білий світ,
Зовуть у даль безкраю.
І я пошлю тобі привіт
За дальні небокраї.

Скажу: пробач мені, прости
За всі твої тривоги.
До щастя нам не близько йти.
Та жити як без нього?

Хтось тільки вийде за поріг-
Жар-птицю упіймає.
А поміж нами сто доріг,
І їм кінця немає.

І не одна весна мине,
Одквітне в нашій долі,
А ти люби і жди мене
На дальнім видноколі.

В степу билина кожна промовля.
Що ми своїм корінням з нею схожі.
Земля Каховська - батьківська земля,
Не гості ми на ній, не перехожі.

Приспів:
Уклін тобі, сонячний краю,
Від доньок твоїх і синів.
Каховка - і пісня зринає,
Каховка - і день заяснів.

Тут босий слід не важко віднайти,
Стежки, які в шляхи повиростали,
В легенду перекинуто мости.
Щоб ми великих справ не забували.

Приспів.

Нехай минуть століття і літа -
Нащадки теж побачать серед поля.
На обрії Тачанка проліта,
Де наші предки билися за волю.

Приспів.

Любов до тебе світить, як зоря,
Де б не були - душа не заблукає.
Земля каховська - батьківська земля,
Світ обійди - ріднішої немає.

Приспів.

Не гадалось, не снилось,
А збулось наяву:
Два жадання зустрілось
В теплу ніч зореву.

Ми обоє жадали,
Зупиняючи мить,
Небагато й немало -
Спраглу душу зігріть.

І чи треба жаліти,
Чи повториться ще,
Як до осені літо
Прихилило плече.

Землю листом зів'ялим
Впорошили гаї, -
Десь у них заблукали
Милі кроки твої,

Радість поряд з журбою
Це життя ж бо і є.
Наче тінь, за тобою
Йде жадання моє.

Не молю, не благаю -
Тут безсильні слова.
Тільки стежечка в гаї,
Тільки ніч зорева.

 

Вхід