Т. Щерба Портрет митця
Щерба Таїсія Миколаївна. Валентин Стеренок: портрет митця / Таїсія Щерба; ред. М. І. Братан; іл. О. Гоноболіна. - Херсон: Просвіта, 2004. - 39 с.
Зміст
- Мій краю степовий. Сл. Н.Коломієць
- Скрипка: (Романс). Сл. М.Боянжу
- Поле славы. Сл. В.Фирсова
- Таврійська сторона. Сл. В. Кулика
Не можу надивитись на цю красу чудову,
Німіють перед нею хоч будь-які слова.
Ну, як їх не любити, — світанки малинові,
Де жайвір голубіння небесне вишива.
Приспів:
Мій краю степовий,
До тебе серцем лину,
Горнуся, ніби річка
До берега в журбі.
Колоссям золотим
І шумом тополиним,
Ромашковий мій краю,
Вклоняюся тобі.
Пшеничне золотіння, неначе хвилі моря,
Вклоняється колосся натрудженим рукам.
Як у вечірні роси лягають спати зорі,
Я п'ю на повні груди степів хмільний бальзам.
Приспів.
О, мій Таврійський краю, тебе люблю безмірно
За калинове гроно, за пісню солов'я,
І в грозове світання, і в хмарне надвечір'я,
Моя квітуча земле, шаную тебе я.
Приспів.
Так по тебе истомилась душа!
Плачу ночами, лежу не дыша.
И засыпаю, и вижу во сне:
Скрипка тихонько подходит ко мне.
Слушает скрипка, что в сердце моем -
Пурпурные струны сияют огнем.
Вот их коснулся смычок, невесом,
Слезы и музыка льются сквозь сон.
Скрипку услышишь в ночной тишине —
Это она говорит обо мне...
Славься, славься, поле,
Ставшее судьбою!
Над тобой, как в юности,
Горит моя звезда.
Ты в войну жестокую
Было полем боя,
Стало полем-полюшком
В мирные года.
Поле бывшей брани,
Поле нашей славы!
Здесь в боях решалась
И моя судьба.
Над землей израненной,
Из земли кровавой
Памятником павшим —
Поднялись хлеба.
Под парящим облаком,
Над палящим зноем
Жаворонок пробует
Голос неземной.
Славься, поле-полюшко,
С детства мне родное,
Мир тебе под солнышком,
Мир и под луной...
Берегите во поле
Даже малый колос,
Вызрел он на крови
С потом пополам.
Где б я ни был, слышу
Хлебороба голос,
Из страны Бессмертья
Обращенный к нам:
- Теплого вам хлеба,
Мирного вам неба.
Над полечком липневий день світає,
Колоссям вишумовує блакить.
Врожаїться земля моя святая,
Вигойдує на cepцi світлу мить.
Приспів:
Краю мій, погорда тополина,
Степе мій, безмежна далина...
Пригорни мене, як мати сина,
Райдужна таврійська сторона!
В степу ранковім гуки-перегуки,
Біжать до сонця соняхи в цвіту.
І знову після довгої розлуки
Я зустрічаю днину золоту.
Приспів:
О рідна земле, світла i промінна,
До тебе в забутті спішу, лечу...
Врожайна моя земле, Україно,
Дай радості i сонця досхочу!
Приспів:
Шляхів - доріг ще скільки нам верстати,
Та не заманять нас чужі краї...
Цвітуть жоржини на причіпку хати,
Мов зоряні літа стрімкі мої.
Приспів:
