Тюкавкін Валерій Герасимович
Композитор, заслужений працівник культури України, лауреат Всеукраїнських і Міжнародних фестивалів мистецтв
Пісня, що стала долею
Музика — постійний супутник життя і творчості Валерія Герасимовича Тюкавкіна.
Народився майбутній композитор 23 лютого 1925 року у селянській родині в поселенні Усть-Тасуркай Приаргунського району Читинської області. Ще з дитинства чарували народні мелодії. У роки служби в армії Валерій Герасимович був першим заспівувачем у полку. Любов до народної творчості не покидала його і в роки війни, коли він захищав рідну землю від німецько-фашистських загарбників. У хвилини затишшя між боями В.Тюкавкін записував на обривках солдатської газети куплети пісень, почутих від однополчан. За проявлену мужність отримав державні нагороди — медалі "За відвагу", "За бойові заслуги", "За перемогу над Японією", орден Вітчизняної війни.
Повернувшись до мирного життя, Валерій Герасимович здобув різноманітну освіту, працював викладачем, а вільний час присвячував художній самодіяльності.
У 1965 році В.Г.Тюкавкін переїхав на Херсонщину, в Асканію-Нову. Понад 20 років керує і постійно вдосконалює творчу діяльність фольклорно-етнографічного ансамблю "Пряля". У репертуарі ансамблю — українські думи, балада, ліричні, хорові і весільні пісні. Колектив неодноразово ставав лауреатом республіканських, державних та міжнародних фестивалів. У 1980 році ансамблю присвоїли почесне звання "Народний".
Впродовж свого звитяжного творчого шляху Валерій Тюкавкін створив не один колектив художньої самодіяльності, займався систематизацією фольклорних матеріалів. Написав багато пісень, що друкувалися в районній, обласній та всеукраїнській пресі. Вийшли друком кілька збірок: "Пісні Асканії-Нови", "В степу широкому біля Асканії", "Мій світ озернюють пісні", "Степова далина".
У 1990 році творчий внесок композитора у національну музичну скарбницю був високо оцінений на державному рівні. Йому присвоєне почесне звання "Заслужений працівник культури України".
І зараз Валерій Герасимович Тюкавкін не полишає улюбленого заняття — створює нові чудові пісні, співпрацює з колективами художньої самодіяльності. Він переконаний, що справжня людина повинна мати справу свого життя і добре на ній розумітися.
Олег Олексюк,
голова Херсонської обласної організації
Всеукраїнського товариства «Просвіта»
імені Тараса Шевченка