Головна Мистецькі постаті Митці України Аркас Микола Миколайович. Контент.

Аркас Микола Миколайович. Контент.

Видатний історик, талановитий композитор, поет і фольклорист, громадський діяч, справжній патріот рідного краю. Народився в 1853 році у місті Миколаєві в родині адмірала Чорноморського флоту. Микола Аркас за походженням грек і належить до третього покоління Аркасів, які жили в Україні. Його батько був знайомий з Т.Г. Шевченком, про це свідчать листи, які зберігались в сім’ї. Перед Шевченком схиляли свої голови члени династії Аркасів. Його «Кобзаря»  любили  і знали напам’ять.
Мати мала дівоче прізвище Богданович і походила з давнього українського козацького роду. Саме вона виховувала сина в любові до української культури, мови, звичаїв. Хлопець ходив в українському одязі: вишиванці, брилі, свитині, незважаючи на роздратування батька. Світогляд М. Аркаса сформувався під впливом сімейних традицій, знайомства з творчістю П. Куліша, Т.Г. Шевченка. Він підтримував творчі звя’зки з  М. Кропивницьким, П. Ніщинським, М. Лисенком, кобзарем Т. Пархоменком. М. Аркас отримав різносторонню освіту. Шість років служив у морському відомстві в Одесі. Після закінчення морської служби у 1881р. зайняв посаду мирового судді у Херсоні. У вільний від служби час займався культурно – громадською роботою. Цікавився історичним минулим України, духовним надбанням народу. Однією зі сфер культурно – просвітницької діяльності М. Аркаса був музичний фольклор. Він записав близько 400 народних пісень, романси «Я не можу тобі розказать про любов», «Не співай нам тепер бандуристе», та ін. Його творчий доробок – солоспіви, вокальні ансамблі, обробки народних пісень. Та найвидатнішим музичним твором, який приніс йому визнання стала опера «Катерина» за поемою Т. Шевченка. Цей твір започаткував оперну Шевченкіану і став першою українською ліричною народно – побутовою оперою. Музикознавці поставили Катерину в один ряд із «Запорожцем за Дунаєм» С. Гулака – Артемовського, «Тарасом Бульбою» М. Лисенка, що започаткували українську національну оперу і ввійшли до її золотого фонду. 


Шлях опери до театральної сцени був нелегким. Композитор закінчив роботу над клавіром опери у 1891р., присвятив її дружині Ользі Іванівні («Присвята любій, незабутній жінці, моїй Олесі»). 5 років опера пролежала у цензурних відомствах і лише у 1897 р. була надрукована у Миколаєві за рахунок автора. На обкладинці видання стояло лише прізвище Т.Г. Шевченка, авторство музики було приховано. М. Аркас лібрето до опери створив сам,  розширивши сюжет. Він увів відсутній у Шевченка персонаж – Андрія, який щиро кохає Катерину. Цей образ посилив  ліричність твору та розкрив трагічний образ жінки Катрі. 
Опера насичена інтонаціями народної пісенності та танцювальності. Введено народні пісні «Гей, по синьому морі», «Ой, у неділю», колискові. Найефективнішим же вважався інструментальний козачок, який нерідко доводилося виконувати на вимогу публіки повторно. Уперше, з великим успіхом, фрагменти музики прозвучали у виконанні симфонічного оркестру. Після цього М. Аркас надіслав клавір опери М. Кропивницькому для втілення сценічної вистави. Високий професіоналізм Кропивницького як режисера і талановитість його акторів забезпечили успіх виставі. Сам автор почув і побачив свою оперу 14 березня 1900р. в Миколаєві, куди на знак поваги до композитора завітала трупа М. Кропивницького. Слухачі захоплено вітали музичний твір. Зі спогадів: «Штука зробила сильне вражіння, театр ридав. Авторові піднесено лавровий вінець при дружніх оплесках цілої аудиторії». "Я не спав і сльози душили мене. Такі хвилини рідкі і божественні", - так пише М. Аркас. Згодом опера йшла у театрах Києва, Варшави, Кракова, Одеси, Львова. І вже друге століття залишається на афішах ім’я її автора. Іван Козловський у листі до миколаївських аматорів сцени писав: «Перед автором опери треба зняти шапку і вклонитися. Думка висловлена високопоетично і дуже доступно. У цьому велич і Шевченка і Аркаса». Для Козловського однією з улюблених арій була арія Андрія з «Катерини» і вона міститься на «Золотому диску» співака серед 20 його найкращих оперних творів. В наш час митці Миколаївського академічного українського театру драми та музичної комедії до 150 – річчя від дня народження композитора відтворили в слові і музиці його нетлінну спадщину – оперу «Катерина». Опера стала лауреатом та переможцем багатьох театральних фестивалів, зокрема міжнародного театрального фестивалю «Мельпомена Таврії» (м. Херсон) та всеукраїнського фестивалю театрального мистецтва «Від Гіпаніса до Борисфена». Окрилений успіхом композитор планував написати ще декілька музичних творів, але через хворобу не зміг сісти за фортепіано. Опера «Катерина» залишилась єдиною у творчому доробку.
Неможливість займатись музичною творчістю привела М . Аркаса до нової сфери діяльності, він почав вивчати історію України, займатися громадською роботою.
У 1907 році у Миколаєві заснував товариство «Просвіта», що мала власну книгарню, читальню, аматорську вокальну трупу, драматичний гурток. Був її незмінним керівником.
Микола Миколайович,  хоч був людиною не багатою, але значну частку своїх прибутків віддавав на розвиток української культури. 
Незважаючи на переслідування царського уряду, він зміг відкрити народну школу з українською мовою викладання. Це сільська школа в селі Богданівка. М. Аркас тішився, що хоча б сорок дітей навчаються не чужою їм російською, а рідною українською мовою.
Ще однією аркасівською справою, великою заслугою перед Україною є книга «Історія України – Русі», написана українською мовою. Роботу над книгою розпочав у 1901році. Нарис був задуманий для навчання онука. Однак проведена дослідницька робота, потреби доби переконали видати книгу значним тиражем. Перше видання здійснене у 1908 році, отримало чимало схвальних відгуків. Цей підручник доступний простому читачеві для вивчення історії України. За словами сучасників «Жодна українська книга, крім «Кобзаря», не мала такого успіху, як праця М.М. Аркаса «Історія України – Русі». До речі, цьогоріч (2023р.) відзначатиметься 115 років з часу видання популярного нарису. 

Микола Аркас – різнобічно обдарована особистість. Мав ще один талант до написання віршів. Його перу належить ряд поетичних творів – це ліричні вірші «Тихо у степу», «Степ», «Кажуть люди», патріотичні: «Можливо скоро я загину». Значним твором є його поема «На вбивство Шмідта», з яким особисто був знайомий.
Також він є автор поеми «Гетьман Пилип Орлик», яка вперше була надрукована лише 2 лютого 1993 р. в миколаївській газеті «Рідне Прибужжя».
Аркасівські думки актуально звучать і нині:


Ні! Певен я, що встане правда, 
Що оживе в країні знов!
Зітхне свободно, вільно, радо, 
Зітре з обличчя сльози й кров!
Гей, устань же, Україно,
Як колись вставала,
За права свої борися, 
Які в тебе вкрали!

 

Література:

  1. Енциклопедія історії України 1 т. / Н.С. Абашина, С.С. Аверинцев, В.О. Анохін, В.А. Смолій; Національна академія наук України, Інститут історії України; Нац. акад. наук України, Ін-т історії України- К. : Наук. думка, 2003.

  2. Діячі науки і культури України: нариси життя та діяльності/ О.В. Даниленко, Л.В. Іваницька, А.П. Коцур; Київський національний університет ім. Т. Шевченка; ред. А.П. Коцур, ред. Н.В. Терес - К. : Книги - XXI, 2007. - Бібліогр. у кінці ст.. - 463 с

  3. Аркас Микола Миколайович. Історія України-Русі: з малюнками/ М.М. Аркас; ред. В.М. Доманицький, передм. Б.С. Лепкий - Краків : накладом Ольги Аркасової, 1912. - Вих. дані карт: Краків : заведення Яблонського. - Перелік образів та рис.: с. 420-424. - XVI, 424 с.

  4. Лепкий, Богдан Сильвестрович. Вибрані твори : у 2 т. / Б.С. Лепкий, Н. Білик, Н. Гавдида; передм. Н. Білик, передм. Н. Гавдида- К. : Смолоскип, 2011. Т. 2: / передм. Н. Білик, передм. Н. Гавдида - Бібліогр.: с. 519-530. - Глосарій: с. 531-634. - Бібліогр. в прим.: с. 535-610 та підрядк. прим.. - 614 с.,

     

Календар подій

     1 2 3
4 5678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031