«Дві жінки – дві легенди»: Маруся Чурай та Ліна Костенко

Зробити слово відкриттям серед мільйонів слів і людей – це нелегка праця й велика відповідальність перед майбутнім. 2 березня в Гончарівці згадали про жінок, яким це вдалося. У сучасній поезії це – Ліна Костенко. Цього року вона зустрічає свою 90-ту весну. Її біографія наче інкрустована в поезію. Про життєвий шлях іншої – народної поетеси часів гетьмана Хмельницького Марусі Чурай – не збереглося жодних писемних джерел або документальних свідоцтв, але ім’я цієї талановитої полтавчанки овіяне легендами. У січні 2020-го виповнилося 395 років від дня її народження.

Розпочався наш поетично-музичний вернісаж «Дві жінки – дві легенди» чарівною музикою («Мелодія» М. Скорика) у виконанні камерного оркестру «Гілея» Херсонської обласної філармонії (диригент – Владислав Белявський).

Пісні, складені Марусею Чурай, що увійшли до опери М. Лисенка «Наталка Полтавка» («Віють вітри…», «Чого ж вода каламутна…»), майстерно заспівала лауреатка міжнародних конкурсів вокалістів, студентка Херсонського музичного училища Вікторія Балашова.

Одна з безсмертних пісень Чураївни, що любить і співає вся Україна вже майже чотири століття, – «В кінці греблі шумлять верби…» – та пісня на вірші Ліни Костенко «Чоловіче мій, запрягай коня…» прозвучали у виконанні Народного ансамблю народної пісні «Херсонські молодички» Обласного палацу культури під керівництвом заслуженого працівника культури України В’ячеслава Гребенюка.

Надзвичайно емоційно прозвучала інтимна лірика Костенко, що склала композицію «Любов буває раз в ніколи», у виконанні акторського дуету: керівниці літературно- драматичної частини Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру імені М. Куліша Єлізавети Красніченко та актора театру Олександра Гмиріна. Музичний супровід оркестру надав цій композиції неповторної мелодійної чуттєвості. У ній кожне слово промовляло про любов...

Свій акровірш, посвячений Ліні Василівні, читав представник трьох творчих спілок України, автор 16 книг, заслужений журналіст України, почесний громадянин Херсона Анатолій Марущак.

Фіналом заходу стала філігранна поезія Ліни Костенко, що пронизує, немов струмом, тіло, розум і душу, – «Коли я буду навіть сивою…» – у виконанні заслуженої артистки України Олександри Тарновської.

Ведучими поетично-музичного вернісажу були актор Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру імені М. Куліша Михайло Саітов та бібліотекар відділу мистецтв Ольга Руптанова.

Щиро вдячні усім, хто брав участь у нашому заході. Бажаємо вам успіхів та творчої наснаги!