«Сліди» (2026) – українсько-польська докудрама,* створена режисеркою Алісою Коваленко у співрежисерстві з Марисею Нікітюк. Стрічка розповідає історії шести українських жінок, які пережили сексуальне насильство та тортури під час російської агресії проти України, починаючи з 2014 року.

Аліса Коваленко. Фото: Олена Зашко / Суспільне Культура
Аліса Коваленко сама пережила сексуальне насильство у полоні на Донбасі у 2014 році. Вона стала однією з перших жінок в Україні, які публічно розповіли про свій досвід неволі та долучилася до спільноти постраждалих «SEMA Ukraine».** Режисерка зізнається, що рішення працювати над цим фільмом було непростим:
«Мій шлях до цього фільму зайняв дванадцять років. Коли я вперше дала свідчення правозахисникам із Гельсінської групи, я запитала: "Ви вже чули багато таких історій?". Вони відповіли: "Ні. Ви перша". Це був шок. Я знала, що нас набагато більше – і чоловіків, і жінок».
Переломним моментом для Аліси стала зустріч з іншими жінками, які пройшли крізь аналогічні випробування. Стало зрозуміло: сліди злочинів необхідно фіксувати. Проте для авторок було вкрай важливо знайти таку форму розповіді, яка б зберегла гідність героїнь і не ретравматизувала глядача.
«Хотілося кинути глядачам в обличчя все найстрашніше, кричати: "Подивіться, що з нами роблять!". Але ми шукали баланс. Це кіно не для того, щоб шокувати. Воно про гідність і про світло, яке народжується всупереч злу», – згадують творці.

Режисерки фільму «Сліди» Аліса Коваленко та Марися Нікітюк. Фото: DW
Це історії жінок із різних регіонів України: Донбасу, Херсонщини та Київщини. Серед героїнь – Ірина Довгань, колишня економістка, яка після пережитого полону стала правозахисницею та очолила організацію «SEMA Ukraine».

Ірина Довгань, засновниця SEMA Ukraine. Фото: Alisa Kovalenko
Також у фільмі представлені історії: Ольги Черняк, державної службовиці; Тетяни Василенко та Галини Тищенко, підприємиць; Ніни, фермерки; Людмили Мефодіївни Мимрикової, вчительки української мови з 45-річним стажем.

Людмила Мефодіївна. Фото: DW
Стрічка демонструє, що росія систематично використовує сексуальне насильство як зброю, але водночас є свідченням неймовірної стійкості українських жінок.










