Франкове слово

Літературна студія «Парус надежды» присвятила своє чергове засідання видатній постаті – І.Я.Франку. Підготовлені учасники виступали з інформацією про ту чи іншу цікаву сторінку життєвого і творчого шляху українського Каменяра.

Наприклад, Савченко К. М. розповіла про біографічні відомості. Вона цитувала сучасників і використовувала при цьому ілюстрації, які оживляли сприйняття образів. Згадала про першу життєву школу Івана Франка, якою була батьківська кузня. «На дні моїх споминів і досі горить той маленький, але міцний вогонь… Се вогонь у кузні мого батька… Я його взяв дитиною в свою душу на далеку мандрівку життя… ».

Крім того, Катерина Миколаївна розповіла, що картини тяжкої праці людей завжди хвилювали Франка. Якось, будучи дев’ятнадцятирічним юнаком, він зупинився біля робітників, які товкли каміння, будували під пекучим сонцем гостинець (дорогу), і побачене навіки вкарбувалося в його пам’яті, а згодом з’явився вірш «Каменярі». Він сіяв у душі зерно правди, мудрості, добра. За революційні погляди не раз кидали до в’язниці, але, вийшовши, знову продовжував писати:

Наша ціль – людське щастя і воля,

Розум владний без віри основ,

І братерство велике, всесвітнє,

Вільна праця і вільна любов!..

Про творчий доробок письменника розповів Питалєв П. І. Він наголосив, що Іван Франко є одним з найбільш визначних діячів української літератури, що його велика кількість талантів дозволила йому займатися не тільки письменницькими справами, але і наукою, і громадською діяльністю.

Твори Івана Франка піднімають патріотичний дух молоді. І в наш час все більше з’являється юнаків і дівчат, які вболівають за національну незалежність України. І коли наприкінці заходу вокальний гурт школярів виконав пісні, присвячені захисникам АТО, матерям загиблих, то студійці були приємно вражені їх патріотичною налаштованістю. Спів настільки проникав у душі, що викликав сльози у багатьох присутніх.