Голуб’ятникова Яна Володимирівна
Голуб’ятникова Яна Володимирівна
Художниця,
член Національної спілки художників України
Моя історія війни
Своїм мистецтвом я стверджую вічні моральні та духовні цінності. Маленькими кроками я рухалася у бік розуміння себе і світу, вирощуючи співчуття, взаєморозуміння, співучасть, взаємодопомогу, терпимість, співпереживання у собі та у своєму середовищі.
З початком війни я втратила розуміння подальших життєвих цілей. Мене не покидало відчуття, наче ти довго вирощував тендітну рослину, а її розтоптали в одну мить. Я перетворилася на порожню ляльку. Не було страху, розпачу, паніки, але й усього іншого теж не було. Але варто було взяти пензля до рук, і я забувала абсолютно про все, крім живопису.
Працюю кожен день і залишаюся у рідному Херсоні, тому що це моє місто, я з ним у горі та в радості. На мене ще й лягла турбота про майстерні, оскільки майже всі художники виїхали. Допомагаю й людям, які цього потребують.
Під час окупації протягом трьох місяців я вела переговори щодо повернення виставки з будівлі облдержадміністрації. Повернули лише дві третини робіт. Багато питань поставила переді мною ситуація, що склалася. Багато чого змінила у мені, але я була і залишаюся людиною, яка вірить у те, що без любові, єднання, уваги один до одного, взаємодопомоги і взаємовивчення людству не вирватися із замкненого кола агресії та насильства.
Я. Голуб'ятникова
Творчість під окупацією
Яна Голуб’ятникова художниця відома як в Україні, так і за кордоном. Її портрети та натюрморти написані у соковитій експресивній манері, у чистому насиченому колориті. Вони легкі та серйозні, позитивні та правдиві, яскраві та скромні, таємничі та відверті. Це море фарб та емоцій - у кольорах, обличчях, фігурах, у предметах та відблисках. Одним словом роботи художниці це магія, яка притягує погляд глядача. Картини Яни Голоб’ятникової знаходяться у приватних колекціях України, Швеції, Японії, Америки, Іспанії.
Коли почалася війна, Яна Володимирівна залишилась у Херсоні. Спочатку у неї з’явилося почуття розгубленості, та зібравшись, зрозуміла, що кожен повинен продовжувати робити свою справу. Її діяльність – малювання, тож взяла до рук пензля і продовжила творити. Художниця розповідає: «З початком війни я втратила життєві сенси, але саме живопис надає мені сили, надії, сподівання, лікує від порожнечі та наповнює киснем».
Впродовж всієї окупації Я. Голуб'ятникова працювала без вихідних у своїй художній майстерні. Коли було холодно і мерзли руки, то вдягала дві пари рукавиць і продовжувала творити. На той час малювання для художниці стало своєрідною терапією та духовним порятунком. «Ти приходиш і міркуєш про щось таке вічне, про задачі, які ти собі поставив. І це дозволяє не думати про те, що відбувається», - говорить Яна Володимирівна.
Художниця продовжила писати роботи, які були розпочаті до війни, а потім з’явилося багато творчих задумів, які виливалися на полотно.
Тематика картин під час окупації особливо не змінилася, однак настрій та переживання все одно наклали свій відбиток. Такою була одна з перших робіт - картина «Червона порічка на сірому». Ось як коментує художниця: «Першу мою роботу купили в Німеччині "Червона порічка на сірому". Такий настрій був на сірому червоне. І потім потихеньку почала працювати далі». Потім ще були картини такого плану: «Червоні вишні на сірому» та «Червоні груші на сірому». Але Я. Голуб’ятниковій, як і будь-якій жінці, особливо в такі часи, хотілося чогось яскравого та життєрадісного. Тож почала зображувати квіти у вазах. Букети з майорів, півоній, троянд, тюльпанів, чорнобривців та дзвіночків зберегли на картинах всю ту природність та яскравість. Здається, що навіть відчуваєш запах цих запаморочливо красивих квітів.
За цей період художниця створила близько двох десятків натюрмортів. У червні Яна Голуб’ятникова організувала виставку цих картин у кафе «Guten Morgen Cafe». Цими роботами херсонці могли не тільки помилуватися, а й відволіктися від сірих буднів окупації.
Особливої уваги заслуговують великі сюжетні картини художниці. В період захоплення Херсона вона написала чотири великі картини, розмір яких сягає двох метрів. Це картини: «Посуха», «Оле-Лукойє», «Водяний та Водянушка» і «Сирин».
На початку війни емоційний стан художниці був пригнічений. Відсутність нормальних життєвих почуттів та порожнеча всередині – все це вплинуло на написання картини «Посуха». Ось як характеризує свою роботу художниця: «Вона відображає стан людини у якої не залишилося ніяких почуттів. Її мозок не витримує навантаження, людина залишається живою, але водночас вимкнутою. Нічого не зростає на посохлому ґрунті».
"Посуха" п/о,2022р.,120см х 160см
Я. Голуб’ятникова написала дві картини на казкову тематику – «Оле-Лукойє» і «Водяний та Водянушка».
Картина «Оле-Лукойє» це печворк та колаж з дитячих снів. Фон цієї роботи прикрашений різнокольоровими рибами, кульками, велосипедами та птахами, вони, як і дитячі сни цікаві та різноманітні. В центрі картини Оле-Лукойє – таємнича містична істота, що показує сни. «Оле-Лукойє – алегорія совісті, від якої можна відмахнутися вдень, через різні справи та думки. Але вночі уві сні совість приходить не тільки до дітей, а й до всіх дорослих», - коментує мисткиня.
"Оле-Лукойє" п/о,2022р.,143см х 200см
Ще однією казковою роботою є «Водяний та Водянушка». Яскрава та світла картина, яка притягує тільки добро. На ній зображено тата та доньку сімейства Водяних. Художниця вдало зобразила емоції картинних героїв. Ми бачимо суворого батька та його доньку-хитрунку, яку він любить попри її неслухняність. «"Водяний та Водянушка" – вічна Божа любов до людей», - говорить про свою картину художниця.
"Водяний та водянушка" п/о, 2022р.,150см х 200см
Яна Голуб’ятникова написала ще неймовірну символічну картину «Сирин», яка відображає увесь біль трагічного сьогодення, що зараз переживає наша країна. Кольори цієї роботи – чорний та червоний. Фон полотна прикрашають червоні маки, що зображені, як розмиті плями крові. Діва-птах вбрана в яскравий вінок з маків, який прикрашений червоними стрічками, а на грудях у неї шикарне монисто у народному стилі. Та вражають глядача емоції, які передаються через вираз обличчя птиці Сирин - погляд та її вуста. Робота випромінює надзвичайну енергію та пронизана національним духом. Свою роботу авторка коментує так: «Сирин – птах, який прилітає і сповіщає про зміни. Моя робота про те, що ми повинні уважно подивитися на те, що відбувається. Зробити висновки і змінюватися ментально, не може бути інакше, дуже дорого коштує досвід. Більше не можна не помічати схильності людини до насильства та агресії, потрібно змінюватись».
"Сирин" п/о,2022р.,180см х 200см
За період окупації, як стверджує Яна Голуб’ятнікова, прожила ціле життя, та жодного разу не пошкодувала, що не виїхала, бо для неї це був неоціненний досвід. Як бачимо, тематика творчості в цей період особливо не змінилася. Кольорова палітра залишилася світлою, як і сама художниця. Вона несе добро та позитив, навіть коли їй боляче. Крім того, Яна Володимирівна опікувалася долею художніх майстерень та роботами художників, які евакуювалися.
Після звільнення міста, мисткиня продовжує жити у Херсоні. Пише картини під постійними обстрілами. Хоча й рідне місто художниці вже деокуповане, але для неї нічого не змінилося, адже в країні продовжується війна. «Ні палітра, ні відчуття життя, ні реакції не змінились, бо в моїй країні не закінчилась війна. Я коли йду додому і бачу машину з написом 300, розумію якою ціною купувалось 11 листопада», - говорить Яна Голуб’ятникова.
Матеріал підготувала Л. Руденко
квітень 2023 р.
Інтернет-видання
