Історія створення Державного Прапора України

Державний Прапор України – один із головних символів української незалежності та державності. Його кольори, синій та жовтий, мають глибоке коріння в історії та культурі нашого народу.

Вперше синьо-жовте поєднання з'явилося ще в часи Київської Русі, коли ці кольори використовувалися на гербах різних князівств. У подальші епохи, під час існування Галицько-Волинського князівства, цей кольоровий символізм знову з`являвся. Це вказує на його постійність в українській історії.

У ХІХ столітті, коли український національний рух почав набирати сили, значення синьо-жовтих барв відродили прагнення українців у боротьбі за національні права. Особливо активно прапор використовувався під час революційних подій 1848 року в Західній Україні. Тоді, в рамках «Весни народів», мешканці Львова вперше офіційно підняли синьо-жовтий стяг на знак боротьби за свободу та автономію.

Після проголошення Української Народної Республіки (УНР) в 1917 році синьо-жовтий прапор став офіційним символом нової держави. Його кольори символізували єдність народу і природи України (синій колір – безкрайнє небо, а жовтий – золоті пшеничні поля).

У радянські часи національні символи, зокрема синьо-жовтий прапор, були заборонені. Проте українські емігрантські громади продовжували використовувати  його за кордоном, зберігаючи пам'ять про незалежну Україну.

Після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року синьо-жовтий стяг знову став офіційним державним символом, який був затверджений 28 січня 1992 року, і об'єднує національну ідентичність та прагнення до свободи та суверенітету.

Щорічно, 23 серпня, в Україні відзначають День Державного Прапора, вшановуючи його як знак боротьби та єдності українського народу.