Кіно, що зберігає пам’ять
Щороку в другу суботу вересня Україна відзначає День українського кіно – свято, яке об’єднує покоління навколо національного екранного мистецтва. Це чудова нагода згадати видатних кіномитців, відкрити для себе знакові стрічки та ще раз переконатися: кіно здатне не лише розважати, а й берегти історію, культуру та національну пам’ять.
Саме цій темі був присвячений кіновечір «Кіно, що зберігає пам’ять», який бібліотекарка відділу мистецтв провела для студентів Університету третього віку.
Розпочали зустріч із постаті Олександра Довженка – видатного режисера, письменника й художника, чиє ім’я стало символом українського екранного авангарду. Під час зустрічі учасникам також рекомендували художній фільм «Довженко. Перший погляд», що незабаром вийде на екрани та розповість про молоді роки митця й його перші кроки у світовому кінематографі.
Окрему увагу приділили глибокому зв’язку літератури та кінематографа. Українські письменники подарували кіно безліч незабутніх сюжетів. Під час заходу згадали відомі екранізації класичних та сучасних творів:
- «Тіні забутих предків» (за повістю Михайла Коцюбинського)
- «За двома зайцями» (за п’єсою Михайла Старицького)
- «Голод-33» (за романом Василя Барки)
- «Тронка» (за творами Олеся Гончара)
- «Чорний ворон» (за романом Василя Шкляра)
- «Захар Беркут» (за повістю Івана Франка)
- «Камінний хрест» (за новелами Василя Стефаника)
- «Мавка. Лісова пісня» (за мотивами драми-феєрії Лесі Українки)
- «Я, “Побєда” і Берлін» (за повістю Андрія Кузьменка / Кузьми Скрябіна)
Кіновечір перетворився на захопливу подорож сторінками української культури – від класики Олександра Довженка та поетичного кіно 1960-х років до сучасних кінострічок. Такі зустрічі дають змогу переосмислити добре знайомі історії, відкрити в них нові смисли та відчути, що кіно є живим містком між поколіннями.
