Моя історія війни

Для мене, як і для більшості українців, війна почалася з телефонного дзвінка. І понеслося ... Адреналін, перші сирени, не знаєш за що хапатися. Збігав за водою, їжа є, зачинив вікна спальниками та ковдрами. Квартира поринула у темряву, в якій ми проживемо три місяці. 
Вже ввечері почули перші вибухи. Всі знайомі мені люди прилипли до екранів мобільних телефонів. Я ж, не маючи смартфона, відчував, як у колективному розумі підіймаються цунамі ненависті та жаху. Перші трупи, колективне безсоння та психоз, продовольчий ажіотаж. А далі - окупація, мародерства та звірства. Але водночас більшість херсонців згуртувалися, взаємодопомагали та підтримували один одного, як ніколи раніше.
Настя 
Моя дружина на дев'ятому місяці вагітності. Вона постійно плаче, ми майже не виходимо з квартири. Розумію, що їй народжувати через десять днів, а вона у жахливому стані. З цього моменту виймаю свою увагу з війни та емоцій і повністю концентруюся на Настиному стані. Роблю все, щоб створити спокійну атмосферу в будинку. Дякую «Дао де цзін». 
Пологи – один із найсвященніших моментів у житті жінки, і вони мають бути такими. Але комендантська година, швидкі вночі не приїжджають. Чим більше довкола людей, тим більша паніка, а отже спотворене сприйняття дійсності. Тож ми до останнього уникаємо пологового будинку. Настя говорить мені, що готується до сімейних пологів без лікарів. 
Євдокія
Вранці 13 березня почалися родові перейми, ми в лікарні, вечір… Настя народжує, а за вікном у небі ракетні залпи на Чорнобаївку. Моя донька Євдокія з’являється на світ. Я танцюю та співаю Харі Крішна. Поруч щасливі бабусі та дідусі. 
Потім почалося безсоння, крик немовляти, постійна втома. Всі потонули в жахливому інформаційному потоці: Буча …, Маріуполь.... Дитина витісняє війну. 
В той самий час, коли «ввічливі» росіяни роздають тушонку, дитячу гуманітарку (царство потворного абсурду), на вулицях з’являється все більше маргіналів.  Друзі починають виїжджати з міста - прощання, обійми, розпач. Але Євдокія створює навколо нас кокон окремої дійсності. 
Швеція
Ми розуміємо, що потрібно виривати дитину з лап війни. Подаємо письмовий запит до SWAN (Мережа мистецьких резиденцій у Швеції)* і нам відразу відповіли, що готові прийняти нашу сім’ю. 
Тільки наші батьки набули великого щастя – онучку, вони відразу ж його і втрачають. Для наших сімей це трагедія. Залишаємо будинок, прощаємося з батьками та їдемо з Херсона. Їдемо через кола потворної російської реальності: через Крим до Грузії, Тбілісі. Літо, спека, на вулицях повно людей. Ми ж як дикі, після трьох місяців у закритій квартирі. Ще два авіаперельоти і ми у Швеції. Тут знаходяться ще вісім наших друзів-художників із Херсона.
Творча реабілітація
Нам надали всі умови та залишили в спокої, але накрила дуже сильна депресія, адже тепер спілкування з рідними та близькими лише у месенджері. Ізоляція, невизначеність, апатія та немислимі за своєю жахливістю новини з України. Малюю патерн, що повторюється (це мої вуса Мюнхгаузена), проходжу графічну реабілітацію. Настя ж концентрується на тому, що допомагає тим, хто залишився у Херсоні. 
«А виродки все також в садку!»
Батьки в Херсоні без води, світла та опалення. Як зберегти людське обличчя і не вигнити від ненависті? Як не підхопити цей вірус сказу від цих заражених звірів? Тільки творчість, весь цей час надавала мені сили. Є якась космічна міць у тому, що нас бомблять, а ми творимо! Невігластво – заразне, темрява розуму - заразна, тому так важливо трудитися та оберігати культуру, не об'єкти, а сприйняття та світогляд.

К. Терещенко

* У відповідь на катастрофічну ситуацію в Україні SWAN, Мережа мистецьких резиденцій у Швеції, запропонувала резиденції у надзвичайних умовах для митців, діячів мистецтва та членів їхніх родин на короткострокове та тривале перебування. 

Повоєнний період творчості

Картини Костянтина Терещенка експерти-мистецтвознавці відносять до стилю віженарі-арт*. Сам художник стверджує, що у своїх роботах досліджує межі реальності та прагне відобразити духовний досвід, що він є послідовником перебігу візіонерського мистецтва та магічного реалізму. Тому картини Костянтина не можуть нікого залишити байдужими. Вони насичені специфічною, трохи темною естетикою. Образи з його полотен доносять до глядача сильне емоційне послання автора, розбурхують уяву та чіпляють глибиною. 
Дванадцять картин, які написав Костянтин Терещенко в Херсоні під час окупації та до повномасштабного вторгнення росії, художник ризикнув вивезти за межі країни. Найменші роботи склав у валізу з одягом, а великі картини згорнув у рулон і поклав у тубуси, які зробив із каналізаційних труб. Ці тубуси прив'язав до туристичного рюкзака, і так вирушили сім’єю у подорож, проходячи велику кількість блокпостів та фільтраційних пунктів. «Ми нічого не ховали, це неможливо… Просто проходили крізь блокпости на свій страх та ризик. Тільки одного разу виникло питання, що за картини у валізі. Та я відповів, що це ікони, які сам намалював і це правда, – пояснює Костянтин. – Безумовно, відсутність прискіпливого огляду стала завдяки тримісячній дитині на руках моєї дружини. Хоча, чесно кажучи, подумки ми себе налаштовували, що, можливо, наші роботи залишаться на якомусь з блокпостів. Проте доля вирішила інакше і всі 12 робіт доїхали до Швеції»,  - розповідає Костя.

За кордоном К. Терещенко продовжив свою творчу діяльність. Його роботи розповідають про війну та архетипічні образи дійсності. Донька Костянтина народилася на вісімнадцятий день повномасштабного вторгнення росії в Україну. Тому багато робіт художника цього періоду пов’язані з емоціями та переживаннями за новонароджену, за переїзд до іншої країни Серед них такі роботи: «Шлях життя», «Та, хто осідлала бурю», «Сад та міражі», «Яйце та розум» та ін. 

Особливої уваги заслуговують картини, які є актуальними на сьогодні: «Диво», «Хто ти?», «Російська зима. Той, хто віддав честь», «Загублений ліс», «Ладусі, ладусі», «Океан страждань», «Звільнений», «Порожній будинок, зате рідний», «Воля змія», «Свята трійця», «Пропаганда», «Молитва».
Картина «Російська зима. Той, хто віддав честь» захоплює своїм сюжетом та викликає бурхливі емоції. В центрі картини солдат, який віддає честь серед трупів людей. Чужинці зайшли на нашу землю, повбивали багато людей і при цьому з гордістю віддають свою честь. Вони вчиняють насилля, а потім рапортують гордо своєму керівництву про виконане завдання. Російські солдати здатні на все це тому, що віддали свою честь. Ця картина надає нам можливість замислитися над тим, хто вони ці люди, що в них в голові, чи є вони взагалі людьми?...

Символічною є картина «Свята трійця», де центровими є: тризуб, святі та зерно. Ось як автор коментує свою роботу: «Колись дуже давно під нескінченними зірками було посаджене зерно. В одному зерні – ціле поле. У зерні – воля, воля до життя, воля до процвітання.  І  наші предки садили зерна та палили багаття під зірками. Традиції людей від Єдиного. Споглядай вогонь, вогонь покаже вхід до родового дерева через символ. Створи вікно крізь покоління. Стародавній символ. Акт творіння. Як із одного виникає два і тепер їх три: Мати, Отець і Святий Дух. Це прихисток. Зубці герба – наші хребетні стовпи. Наша воля - воля до процвітання. Світ наш дім».

Не менш цікавою є робота Костянтина під назвою «Океан страждань», де зображено матір з немовлям, які пливуть у човні по морю страждань, а над ними символічно ширяє герб України – тризуб, який є їх оберегом.

Костянтин Терещенко разом із Сергієм Сірко створили мурал «Мати хорошої людини» в шведському місті Транос, і зробили на ньому напис «From Kherson with love». Як пояснює Костянтин: «Цей мурал є великою вдячністю місту за гостинність. Переживши війну та окупацію, ми щиро бажаємо шведському народу миру в їхніх містах. Нехай вони процвітають покоління за поколінням, спираючись на досвід, який набув світ».

За кордоном протягом 2022 року у Костянтина Терещенка відбулися відкриття виставок в Естонії та Швеції, де художник разом з іншими херсонськими митцями (Сергій Сірко, Марія Загурська, Маріанна Таріш, Микита Гришко, Сергій Радіонов, Олександра Паранченко) представляли свої роботи. Це були виставки: «Trigger», місто Тарту, Естонія; Untitled, Sorangens, місто Несше, Швеція; «Emergency suitcase», Silk Studio, місто Єнчепінг, Швеція; «Fragments», Piratan House, місто Транос, Швеція.

«Мої роботи про найважливіше: про сім‘ю, про те, що в нас є і про те, що ми готові зберегти. З любов‘ю та повагою ми будемо говорити про рідну Україну, про Херсон. Будемо показувати, які у нас талановиті люди. Будемо творити гармонію замість безладу. Ми працюємо, щоб наша культура процвітала в будь-які часи», -  так коментує закордонним ЗМІ свою творчість наш херсонський художник Костянтин Терещенко.

*Віженарі-арт (англ. Visionary art – візіонерське мистецтво) – художній стиль, що має в своїй основі спонтанне зображення побаченого в зміненому стані свідомості, релігійного, медитативного споглядання, трансу, а також флешбеків, що виникають після так званих «трипів».

Інформацію підготувала Руденко Людмила

січень 2023 р.

Інтернет-видання

• Artists in Occupation 
• В Швеции открылась выставка херсонцев – картины вывезли из оккупации 
• Костянтин Терещенко. Сторінка в соцмережі 
• Костянтин Терещенко. Сторінка в соцмережі інстаграм
• Помістити життя у рюкзак: у Швеції пройшла виставка херсонських художників «Тривожна валіза» 
• «Тривожна валіза»: художники з Херсона презентували роботи у Швеції 

Відео

1. Виставка херсонських художників «Тривожна Валіза»

2. Художники з Херсона презентували роботи у Швеції