Михайло Дерегус: художник, що втілив душу українського народу

Михайло Гордійович Дерегус (5 грудня 1904 – 31 липня 1997) — видатний український художник, графік і живописець, педагог і громадський діяч. Його творчість стала глибоким відображенням української національної ідентичності, а багатогранність таланту дозволила йому залишити значний слід у різних видах образотворчого мистецтва.

Михайло Дерегус народився у мальовничому селі Веселий Поділ на Полтавщині, в сім’ї з сильними народними традиціями, що згодом глибоко вплинули на його творчість. Захоплення малюванням з'явилося ще в дитинстві, коли він спостерігав за красою природи і сільськими пейзажами.

Прагнення до мистецтва привело юнака до Харківського художнього інституту, де з 1923 по 1930 рік він здобував знання під керівництвом видатних українських художників. Тут формувався його стиль, в якому народні мотиви гармонійно поєднувалися з класичною академічною традицією.

Творчий шлях Михайло Гордійович розпочинав як живописець, але з часом його талант найяскравіше розкрився у графіці. Він працював у багатьох жанрах: тематичної картини, пейзажу, натюрморту, портрета. Основною темою його робіт завжди залишалася тема народу: його боротьба, радість і горе.

Вся його творчість і все його єство злилися воєдино з життям народу, з його минулим. Він ніколи не втрачав віру в своїх героїв, у справедливість і правоту їхньої боротьби. Образну систему творчості Дерегуса формують особисті враження, вірність школі реалістичного мистецтва зі сталими традиціями народності, духовне багатство українського народу, його фольклор, література.

Найбільш виразно це простежується в офортах художника, що, природно, не зменшує позитивних якостей його живопису, малюнків, монотипій. Офорти – незначна частина з того, що створено Михайлом Гордійовичем Дерегусом більш ніж за сорок років творчості.

Найвідоміші серії робіт: « Дума про козака  Голоту», «Трипільська трагедія», «Тарас слухає кобзаря», «По дорозі на Кирилівку», «Катерина».

Натхненний поемою Тараса Шевченка художник створив цикл «Катерина», який зображує трагічну долю жінки, покинутої коханим. У роботах домінують образи глибокої емоційності, передані через експресивні деталі й символічний фон. Композиція творів підкреслює конфлікт між людською долею та соціальною несправедливістю.Центральною фігурою циклу є Катерина – символ жіночого розвитку й долі, що стала типовою для української літератури і мистецтва. Теми соціального гноблення, материнства та вигнання передані через фігури дитини, солдата й образ самотньої дороги. Використання техніки офорту й акватинти надає зображенню особливу драматичність і тональність.

В серії «Українські народні думи і історичні пісні» художник оспівав героїзм і багатство українського фольклору. Дерегус зображує історичних героїв, їх битви, а також символічні сцени, що акцентують любов до Батьківщини, самопожертву й національну гордість. У центрі творів – козаки, що символізують незламність української нації. Їхні образи передають як фізичну силу, так і моральну велич.

Гравюри виконані з високою деталізацією. Використання кольорових акцентів додає роботам живописності.

Михайло Дерегус не лише майстерно використовував технічні прийоми, а й наповнював свою роботу глибоким філософським змістом, звертаючись до національної пам’яті та духовних цінностей українців. Ця серія стала відображенням багатства української культури, прославляючи фольклор і героїзм.

Дерегус не просто відтворює з документальною точністю ті чи інші мотиви української природи, ілюструє героїчний епос, поезію Тараса Шевченка і Лесі Українки, прозу Гоголя та Марка Вовчка. Його творча фантазія не обмежена і не скута обраним мотивом. Він лише привід для втілення хвилюючих задумів.

Ілюстрації Михайла Дерегуса до поеми Івана Котляревського «Енеїда» вважаються шедевром української книжкової графіки. Вони не лише передають зміст тексту, а й інтерпретують його крізь призму народного колориту та художнього бачення Дерегуса.

Дерегус глибоко вивчив український народний побут, костюми, звичаї й архітектуру. Його ілюстрації передають багатство української культури, використовуючи традиційні елементи – вишиванки, козацький одяг, хатні інтер’єри.
Котляревський зробив українську культуру центральною темою своєї поеми, а Дерегус підкреслив це через деталі. Наприклад, у сценах зображено яскраві краєвиди, народні гуляння та сценки з побуту.
Художник використовує динамічні сцени, де герої взаємодіють із довкіллям. Композиції насичені, але водночас збалансовані. Часто в ілюстраціях фігурують гумористичні елементи, властиві самому тексту.

Ці ілюстрації стали одним із найкращих зразків художнього переосмислення української класики. Вони сприяли популяризації «Енеїди» серед широкого кола читачів, дозволяючи краще зрозуміти глибину й гумор твору. Роботи Дерегуса стали невід'ємною частиною іконографії цього шедевра.

З 1932 по 1941 рік Дерегус працював викладачем у Харківському художньому інституті, передаючи свою майстерність молодому поколінню. Його учні згодом стали відомими митцями, продовжуючи традиції національного мистецтва.

У 1962 році Михайло Гордійович очолив Спілку художників України, що дозволило йому активно сприяти розвитку української культури.

За життя Михайло Дерегус отримав чимало нагород і відзнак, серед яких:

• Звання народного художника України.
• Лауреат Державної премії України ім. Т.Шевченка (1969) за створення картин та ілюстрацій на Шевченківські теми, за серію живописних і графічних творів : " Пісня", "Кам'янець - Подільська фортеця", " Старі верби".
• Академік Української академії мистецтв. За педагогічну діяльність й виховання багатьох талановитих учнів отримав почесне звання професора.

На честь 100-річчя від дня його народження у 2004 році Національний банк України випустив ювілейну монету. У Києві, на будинку по вулиці Володимирській, 9, де він жив у 1973–1997 роках, встановлено меморіальну дошку.

Михайло Дерегус був не лише видатним митцем, а й турботливим батьком. Його доньки також присвятили своє життя мистецтву: Наталія стала скульптором, а Вікторія — живописцем.

Творчість Дерегуса — це не лише оспівування української культури, а й значний внесок у розвиток графіки та живопису як мистецьких дисциплін. Роботи художника зберігаються  у Національному музеї Т.Шевченка, Національному художньому музею України, Полтавському краєзнавчому музеї та ін.

Дерегус залишив по собі спадщину, яка надихає сучасних митців та продовжує втілювати ідеї національної свідомості й краси. Його творчість стала мостом між минулим і майбутнім, символом любові до рідного краю та глибокої поваги до народу.

Інтернет-посилання

• Дерегус Михайло Гордійович
• Михайло Дерегус
• Офорти Михайла Дерегуса
• Дерегус, Михайло Гордійович