«Невидимий павільйон» – мистецтво пам'яті та спротиву

Що може розповісти порожнє місце? Чи може відсутність стати мистецтвом, а тиша промовистішою за тисячі слів? І чи здатен звичайний міський простір нагадати про тих, кого вже немає? Сучасне мистецтво дедалі частіше залишає музейні зали, щоб говорити безпосередньо з людьми на вулицях, площах і звичних міських просторах. Однією з таких форм є соціальна арт-інтервенція – художнє втручання у публічний простір, яке привертає увагу до важливих суспільних проблем та спонукає до роздумів. Саме такою стала мистецька акція «Невидимий павільйон» (Invisible Pavilion), представлена в межах Венеційської бієнале 2026 року. Замість традиційної виставкової зали – порожнеча. Замість звичних експонатів – простір, який змушує замислитися над тим, чого більше немає. За цією відсутністю стоять втрачені життя, знищені творчі плани та українська культурна спадщина, яку війна намагається стерти.

Але що саме побачили на вулицях Венеції і як порожній простір перетворився на голос української культури, читайте у проєкті «Мистецтво сучасного світу», у публікації «Невидимий павільйон» – мистецтво пам’яті та спротиву».