«Парус надежды»: хроніка зустрічі

«Мороз и солнце - день чудесный…»

Саме в такий день – 25 січня – зібралися літератори студії «Парус надежды» в Гончарівці. Це засідання було першим у новому році. У залі – «аншлаг». Зустріч, як завжди, була насиченою, до межі наповненою різною інформацією, спогадами і знаннями.

   Планів громаддя

Почали з різних повідомлень:

- зробили оголошення про літературний конкурс імені Бориса Лавреньова, який проводиться 9-й рік поспіль. Наголосили, що вже можна подавати нові твори для оцінювання журі. триває збір віршів, оповідань, есе для альманаху, присвяченого осетинському поетові Коста Хетагурову, який відбував заслання в Херсоні.

- озвучена інформація для роздумів: є намір випускати журнал «Парус надежды» – раз у квартал, в якому б регулярно висвітлювалася хроніка діяльності літстудійців, публікувалися б їх нові невеликі твори. Залишилося обміркувати: як повинен виглядати майбутній журнал, скільки в ньому буде сторінок, хто увійде до редколегії тощо. Вирішено обговорити всі ці питання на наступному засіданні – в лютому.

                               Данина пам'яті поета

Голова літстудії «Парус надежды» Петро Питалєв присвятив свій виступ О. Любомській, душа якої в кінці 2017 року покинула цей світ. Олена Іванівна була талановитим поетом – з тихим, але проникаючим до потаємних людських глибин голосом. Він прочитав деякі її вірші, і всі в залі аплодували, почувши рядки, які були наповнені високим змістом і глибокими почуттями.

Олена Любомська – очевидець будівництва Каховської ГЕС, вона була кореспондентом газети «Всенародная стройка». Перше її інтерв'ю було з кінорежисером і письменником Олександром Довженком. Він тоді знімав в Новій Каховці фільм «Поема про море».

Згодом О. Любомська стала відомим журналістом: працювала в газетах «Ленінський прапор», «Трибуна», довгі роки в якості головного редактора очолювала освітянське видання «Джерела».

У 60-ті роки минулого століття вивчила іспанську мову і, влаштувавшись стюардесою на круїзний теплохід «Грузія», двічі побувала на Кубі. Там зустрілася з відомим кубинським поетом Ніколасом Гільєном, який подарував їй свою книгу віршів з автографом. О. Любомська познайомилася з лідером кубинської революції Раулем Кастро. Про ці зустрічі зберігся щоденник, який вона вела.

У неї виявився ще один дар – складати пісні. Нерідко Олена брала гітару і виступала перед слухачами. Поступово пісні накопичилися і склали збірку пісень під назвою «Голубая роза», за який вона отримала звання лауреата імені барда Тетяни Снєжиної. До речі, романси Олени Любомської є і в репертуарі народної артистки України Наталії Лелеко.

Поезія стала для неї основною душевною потребою.  І цілком заслужено О. Любомська була удостоєна звання лауреата літературної премії імені Бориса Лавреньова.

Істинному поетові часто доводиться згладжувати потворність нашого буття і це вдало підмітила поетеса:

                                                   Где-то в шуме утеряно

                                                   Чудо тихого зова,

                                                   И на каждое грубое

                                                   Нужно нежное слово…

О. Любомська з першого дня створення літстудії «Парус надежды» була беззмінним її членом. Петро Питалєв запропонував вшанувати пам'ять поетеси хвилиною мовчання.

                                  Забуті сторінки

Далі Петро Питалєв повідав присутнім про цікаві факти, пов'язані з літераторами минулого – про графа Дмитра Івановича Хвостова, котрий увійшов в історію, як найбільш плідний графоман, що видав багатотомне зібрання творів своїх опусів. Граф Д. Хвостов бував і в наших краях – у ролі «літописця» військових подвигів – полководця Олександра Суворова, який жив тоді в Херсоні.

Також згадав П. Питалєв відомого егофутуриста – поета Василіска Гнєдова, який спілкувався в одному середовищі з В. Маяковським, Д. Бурлюком, В. Хлєбніковим. Прославився Василіск Гнєдов однорядковими віршами. Своє існування завершив у Херсоні у віці 88 років: помер у 1978 році.

                                                                Леонід МАРЧЕНКО