Олексій Володимирович Штанко – відомий український художник-графік, педагог, заслужений діяч мистецтв України, член Спілки художників України, народився 19 серпня 1950 року у селі Пії Обухівського району на Київщині. Походив із козацького роду кагарлицького сотника Опанаса Штанька. З 14 років навчався в Київському художньо-промисловому технікумі. Далі було навчання в Київському художньому інституті, який він закінчив у 1979 році, де пізніше викладав на факультеті графіки. Навчався у відомих українських художників-графіків: Василя Перевальського, Тимофія Лящука, Андрія Чебикіна, Василя Чебаника. Олексій Штанко був справжнім українцем, який цікавився Україною, її історією і на цьому побудував свою творчість. Його плакати, портрети, ілюстрації книжок, марки – все переважно на історичну тему. Його цікавили періоди: Протослов’янська цивілізація на острові Рюген, Київська Русь, Литовський період, Гетьманщина.
«Захоплення історією, мабуть, пов’язане з місцем його народження. Він родом з самого серця України, звідти, де зароджувалася трипільська культура – з Київщини. Там виявлено могильник ранньослов’янської зарубинецької культури, залишки городища XI–XII ст. Він увібрав українську історію з молоком матері. Уся творчість Олексія була присвячена українській історії,» – сказала про творчість свого чоловіка художниця і письменниця Катерина Штанко .
Стиль Олексія Штанка – інтелектуальна графіка, він не просто зображував предмет, а передавав ідею. У його роботах часто присутній філософський підтекст, символізм, багатошаровість, національна ідентичність. Художник майстерно використовував елементи українського орнаменту, козацького бароко, народних мотивів, що робили його стиль впізнаваним. Олексій уникав надмірностей, віддаючи перевагу виразним штрихам і скупим, але точним деталям.
Техніка Олексія Штанка – гравюра на папері. Графік часто звертався до класичних методів гравюри, поєднуючи лінійність із тінями, щоб створити глибину простору. Особлива увага приділялась контуру: кожен штрих був продуманий, як частина загальної композиційної архітектури; монохромність з акцентами, у багатьох роботах домінує чорна графіка з точковими кольоровими елементами (золото, червоний), що додають символічного звучання. Художник розглядав мистецтво як засіб візуального мислення, створюючи такі роботи, які не просто сприймаються, а осмислюються.
У його графіці часто простежується структура тексту, ніби він читає рядки крізь образ, а потім «перекладає» їх мовою форми. Цей стиль став не просто мистецькою формою – він перетворився на культурний код, через який митець говорив про Україну, її історію, її силу.
У середині 1990-х років, коли Україна активно формувала власну візуальну ідентичність, художник долучився до важливої культурної місії – створення державних марок з історичної тематики. Його роботи вирізнялись не лише високим художнім рівнем, а й точністю історичних деталей та символічністю образів. 1997 рік – серія поштових марок присвячених видатним жінкам української історії: Княгиня Ольга, Анна Ярославна, Роксолана, Маруся Чурай та ін. Марки вразили глядачів глибоким психологізмом жіночих образів та майстерно відтвореними національними рисами. 2000-2001 роки – марка, присвячена князю Данилу Галицькому, стала справжнім тріумфом. Її визнано найкращою поштовою маркою України 2001 року. У цій роботі художник тонко передав державницький дух епохи і гідність постаті князя.
Особливості стилю Штанка в марках: вишукана графіка, що наближає мініатюрну марку до станкового твору мистецтва, точна робота з композицією, кольором і символами, вміння передати на обмеженому просторі не лише портрет, а цілу епоху – через фон, одяг, архітектурні елементи. Завдяки його маркам мільйони українців щодня торкалися національної історії, навіть просто відправляючи лист. Ця діяльність, ще один доказ того, що Олексій Штанко був не лише митцем, а й глибоко відповідальним громадянином, який формував культурну пам’ять народу через зображення.
Графік також створив серію портретів гетьманів. Серія постала як авторський графічний цикл, у якому художник прагнув передати зовнішність історичних постатей та оживити дух епохи, відтворити характер, темперамент, особисту драму кожного гетьмана. Штанко працював у техніці чорно-білої графіки, де кожна лінія несла емоційну й смислову вагу. Його малюнки мають гравюрну точність і водночас емоційно наповнені, сповнені історичного повітря. Перед початком роботи він досліджував літописи, портрети, архіви, геральдику та одяг епохи, консультувався з істориками, прагнув відтворити не лише обличчя, а й особистість – через погляд, жести, символи у тлі (герби, зброю, архітектуру). У серію увійшли портрети: Богдана Хмельницького, як державотворця, у виразі обличчя відчувається рішучість і масштаб. Івана Мазепи – з рисами інтелектуала, мецената і політика. Дмитра Вишневецького (Байди) – як засновника Запорозької Січі, суворого й звитяжного, Петра Дорошенка, Івана Виговського, Кирила Розумовського та інших. Ці портрети були використані в ілюстраціях до історичних видань, зокрема «Конституція Пилипа Орлика» (1994), «Як жив український народ» (1999), філателістичних випусках та музейних проєктах.
Створення графічного втілення «Конституція Пилипа Орлика» (1994) – не просто художнє завдання, а акт глибокого історичного вшанування. Його ілюстрації стали спробою надати документу візуальну мову, що передає дух епохи, державницькі прагнення та культурну спадщину українського народу. Він багато використовував символів влади та гідності – герб, корони, хрест, стилізовані орнаменти, що відсилають до козацької естетики. Взаємодія тексту і образу, ілюстрації не заглушають сам документ, а майстерно обрамляють його, підкреслюючи значення кожного розділу. Автор використовує обмежену палітру (чорно-біла графіка з акцентами), щоб зберегти відчуття історичної автентичності. Поєднання класичної гравюри з сучасними техніками дало змогу передати глибину і текстуру документального аркуша. Олексій Штанько працював з перспективою не лише візуально, а й концептуально: розташування образів має ідейне навантаження. Ілюстрації мовчки «розмовляють» з глядачем, викликаючи емоцію пошани, подиву, гордості. Ця серія стала візуальною енциклопедією гетьманської України. Ілюстрації до книги «Як жив український народ» (Михайло Грушевський, 1999) передають побут, боротьбу та духовність українців. За ілюстрацію книги автор отримав медаль Української Академії Мистецтв.
Олексій Штанко не лише працював як ілюстратор, а й залишив помітний слід у сфері дизайну державних нагород і пам’ятних монет, зокрема срібних. У другій половині 1990-х років Національний банк України розпочав випуск пам’ятних монет, присвячених історії, культурі, спорту. Олексія Штанка було запрошено як одного з провідних художників-графіків для розробки дизайну таких монет: 1998 рік – серія «XIII зимові Олімпійські ігри в Наґано» (Японія), «Фігурне катання».
Художник зумів передати пластику людського тіла в русі, тонко працюючи з рельєфом, лінією та динамікою. Фігури спортсменів вигравірувані з майже живописною точністю – в сріблі відчувається енергія й сила моменту. Композиція збалансована: гармонійне поєднання зображення, герба, номіналу, написів. Монети з його дизайном відзначалися високим художнім рівнем і неодноразово отримували позитивні відгуки фахівців як в Україні, так і за її межами. Його стиль був лаконічний, національно впізнаваний, без штучної помпезності, що й стало запорукою успіху. Митець не просто виконав замовлення – він переніс на дорогоцінний метал естетику українського графічного мистецтва, створивши витвори, що поєднують художність, документальність і національну гідність.
У 1980–1990-х роках Олексій створив яскраві, впізнавані й глибокі кіноплакати, які стали важливою частиною візуальної культури України. Його плакат – це не просто реклама фільму, а самостійний твір мистецтва, сповнений символіки, алегорії та філософського підтексту. Перед тим як узятися за роботу, художник уважно переглядав фільм, звертав увагу не тільки на сюжет, а й на емоційне тло, підтексти, символіку, характери. Створював кілька ескізних варіантів, працюючи над композицією, фігурами, шрифтами. Він часто уникав прямолінійності – натомість в його плакатах можна було «прочитати» фільм з іншого боку. Штанко працював переважно у ручній техніці – туш, перо, акварель, гравюра, іноді – колаж. Його плакати мали чітку побудову, характерну лінію, ритм, емоційно навантажений простір. Найвідоміші плакати: «Данило – князь Галицький» (1987). Історична постать у центрі плаката – не просто герой, а втілення державності. Штанко подав його в манері середньовічного герба – глибоко, урочисто, монументально. «Убити Дракона» (1988), для філософської притчі за Шварцом, Штанко створив алегоричний образ зла, що гнітить і розчиняється у владних структурах. Візуально складна, символічна композиція з темними тонами. «День Незалежності» (1990), один з перших українських плакатів, де національні символи з’явились не як декоративне тло, а як суть – козацька вольниця, прапор, боротьба і свобода. Його кіноплакати здобували перемоги на конкурсах плакатного мистецтва в Україні та за її межами. Вони виставлялись не лише у кінотеатрах, а й у музеях, галереях, зокрема як приклад авторського українського плаката.
Олексій Штанко — це художник, що мислив у категоріях історії, і громадянин, що творив мистецтво з відповідальністю за народ. Він помер 2 грудня 2000 року у Києві. Похований в село Пії, Обухівського району, Київської області.
Брати Сергій та Олександр Харуки ініціювали щорічну нагороду імені художника Олексія Штанка для митців-художників, які зробили значний внесок у розвиток мистецтва книги. «Нагорода імені художника О. Штанка» вручається в рамках однієї з трьох номінацій Пам'ятної відзнаки, а саме в номінації «За виняткове оформлення та ілюстрування».
Джерела:
- «Художній світ Олексія Штанка» (70 років від дня народження українського художника-ілюстратора) [Електронний ресурс] // Арт-територія. Блог відділу мистецтв Хмельницької обласної бібліотеки для дітей імені Т. Г. Шевченка : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://artteritoriya.blogspot.com/2020/08/70.html?utm_source=chatgpt.com. – Назва з екрана. – Дата публікації : 17.08.2020. – Дата звернення : 29.07.2025.
- Він купався в історії України і повсякчас ілюстрував її: у столиці відкрилася виставка художника Олексія Штанка [Електронний ресурс] // Громадське радіо. Подкаст «Ранкова хвиля» : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://hromadske.radio/podcasts/rankova-hvylya/vin-kupavsya-v-istoriyi-ukrayiny-i-povsyakchas-ilyustruvav-yiyi-u-stolyci-vidkrylasya-vystavka-hudozhnyka-oleksiya-shtanka?utm_source=chatgpt.com. – Назва з екрана. – Дата публікації : 13.07.2018. – Дата звернення : 29.07.2025.
- Лисичкіна Л. Перший, хто проілюстрував Конституцію Орлика, творець серії портретів гетьманів та князів [Електронний ресурс] / Любава Лисичкіна // Big Kyiv : [новини Києва]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://bigkyiv.com.ua/pershyj-hto-proilyustruvav-konstytucziyu-orlyka-tvorecz-seriyi-portretiv-getmaniv-ta-knyaziv/. – Назва з екрана. – Дата публікації : 19.08.2024. – Дата звернення : 26.07.2025.
- Свередюк Р. Український графік Олексій Штанко [Електронний ресурс] / Роман Свередюк // Роман Свередюк. Офіцфйний сайт, блог та архів : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://sverediuk.com.ua/ukrayinskiy-grafik-oleksiy-shtanko/?utm_source=chatgpt.com. – Назва з екрана. – Дата публікації : 23.04.2015. – Дата звернення : 01.08.2025.
