"Поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі"
Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучився, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди, і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!
Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія — це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.
Л. Костенко
День поезії весь світ відзначає світлого березневого дня, коли весна набирає силу, а душа проситься в політ. І не випадково саме 21 березня, бо це день рівнодення - символічного оновлення природи і творчого злету людського духу. Поезією ми захоплюємося, вивчаємо, презентуємо, бо вона підносить нас духовно і збагачує новими відчуттями. Навіть той, хто каже: «Не люблю віршів всіляких поетів!», – мабуть, просто не читав шедеврів. Інакше обов'язково знайшов би собі поетів до душі. «Поезія потрібна всім — поети так само потребують читачів, як і читачі поетів» - зазначала Ліна Костенко. Гадаю, що саме українська поезія особлива, бо в нашому слові є гордість, правда, віра і незламність!
Сьогодні творчість багатьох українських поетів і письменників торкається болючої теми – війни. Пропонуємо послухати вірш Тетяни Власової «Пташко». Читає заслужена артистка України, акторка Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Куліша Тетяна Проворова.
У Всесвітній день поезії вітаємо всіх майстрів поетичного слова. Бажаємо ніколи не розлучатися з натхненням, постійно відчувати щастя і радість та збагачувати цей світ новими чудовими віршами, які лікують наші душі та наповнюють світлом серця.
Підготувала С. Клименко