Презентація книги О. Єлагіна "Зачем пишу я о войне"

25 років минуло з того пам'ятного дня, коли останній радянський солдат залишив територію Афганістану, віддавши йому те, що прийнято називати інтернаціональним обов'язком. 9 років, 1 місяць і 19 днів - з 25 грудня 1979 р. по 15 лютого 1989 р. тривала для нашого народу кривава, що забрала стільки людських життів, понівечила стільки доль, принесла стільки страждань і сліз, війна.
На згадку про ті події, про загиблих однополчан 9 лютого в літературній вітальні відбулася презентація книги віршів і пісень Олександра Єлагіна «Зачем пишу я о войне...», що присвячується 25-річчю виведення радянських військ з Афганістану.
«Я там пробыл всего полтора года, а прослужил в армии вообще двадцать один год, и из этих двадцати одного года – это самые дорогие годы моей жизни» - так охарактеризував воїн-інтернаціоналіст О. Єлагін своє перебування в Афганістані.
На презентації були присутні не тільки члени літературної студії, а й рідні, друзі, товариші Олександра по службі.
Відкривав вечір Олександр Миколайович словами подяки всім присутнім і всім тим, хто допоміг у виданні книги. Він підкреслив, що ці вірші про багатьох його побратимів, про те, що довелося їм пережити.
Лада Федоровська, керівник студії «Литературная гостиная», зазначила, що солдатам, які воювали в Афганістані, було набагато важче, ніж під час Великої вітчизняної війни, адже вони боролися не на своїй землі, йшли на смерть не за свій народ. Їх, виявивших самовідданість, по праву можна вважати істинними героями, й Олександр Єлагін - один з них.
На заході були прочитані вірші, такі як «Серега-друг все смотрит и молчит…», «Статистика Афгана», «Ты знаешь, я водку не пью…», «В церковь… от боли…». Деякі з них письменник присвятив своїм товаришам.
Присутні відзначили, що в збірнику немає жодного жорстокого вірша. Всі вони – з загостреним почуття життя.
Привітати поета з виходом книги і заспівати пісні на його вірші прийшли Анастасія та Володимир Лебедєви, а також Тетяна Видріна. Вони душевно виконали «Хочу, чтобы папа приехал домой…», «Слезы матери», «В десанте буду я служить!», «Десантники мы, братишка, с тобой!».
На завершення вечора Олександр Миколайович зачитав вірш «Запах весны», в якому висловив подяку всім жінкам, матерям, дружинам. Адже саме їх молитвами солдати повернулися з війни.
Наш відділ також бажає О. М. Єлагіну та його побратимам міцного здоров'я, миру і благополуччя. Дякуємо вам за ваш подвиг!