1липня щорічно відзначається День архітектури України, свято архітекторів, реставраторів, працівників проєктних організацій містобудування та архітектури, дослідників та усіх, хто піклується про архітектурні пам'ятки України. Це особливе свято, яке нагадує нам про важливість збереження та розвиток нашої культурної спадщини. Архітектура - це не лише будівлі та споруди, це наша історія, наша ідентичність та наш національний дух. Херсонщина з давнини славиться своїми культурними надбаннями. Нині сумно бачити розбиті, розстріляні, підтоплені цінності культури. Ми підготували онлайн - виставку "Розстріляна архітектурна спадщина Херсонщини", де зібрані матеріали про зруйновані та пошкоджені архітектурні пам'ятки Херсонщини, які постраджали внаслідок військових дій. Про це необхідно говорити, голосно говорити про всі злочини, які чинить на українській землі кремлівський режим.
Розтріляна спадщина Херсона
Центр. Найстаріша в місті гімназія №20
Херсонська гімназія №20 — найдавніша зі збережених у місті навчальних закладів, історія якої починається ще з 1815 року. Ця гімназія завжди була символом освіти та культурного розвитку Херсона. Перед початком повномасштабного вторгнення тут саме провели ремонт, відновивши будівлю для нових поколінь учнів. Однак, від цього ремонту тепер мало що залишилося — ворог прицільно обстріляв гімназію кілька разів, перетворивши її на руїни.
Внаслідок влучань та пожежі у гімназії, яка займає цілий квартал у середмісті, лишилися хіба що зовнішні стіни. З вулиці Говардівської в стіні на другому поверсі сяє величезна діра, через яку видно, що будівля залишилася без даху.
У цьому закладі свого часу навчалися видатні особистості, які зробили значний внесок у науку, культуру та суспільне життя. Серед випускників гімназії — перший міністр закордонних справ Ізраїлю Моше Шарет, винахідник вакцини проти чуми та холери Володимир Хавкін, перший доктор прикладної математики Хаїм Гохман, засновник заповідника в Асканії-Новій Фрідріх Фальц-Фейн.
Греко-Софійська церква: символ стійкості та віри
На вулиці Богородицькій розташований найдавніший православний храм Херсона, який дожив до наших часів, — Греко-Софійська церква. Її звели греки-переселенці у 1780 році. Вони тікали від війни, розв'язаної московитами, з островів Середземного моря і заселялися в нашому місті. Там, де компактно проживала грецька діаспора, утворився Грецький квартал.
Церкву переселенці не просто звели «з нуля» — вони на одному з островів розібрали свою стару церкву та привезли її з собою, узявши ще ікони, іконостас, кіоти тощо. Все це пішло на оформлення Греко-Софійського храму. Він зведений у формі корабля — наче символ переселення і символ мореплавства як одного з головних занять грецького народу.
Архітектура церкви вражає своєю символічністю і красою. Збудована у формі корабля, вона нагадує про важкий шлях, який довелося пройти переселенцям, а також про їхню відданість вірі і традиціям. Іконостас та інші елементи декору, привезені з грецьких островів, надають храму унікальності та історичної цінності.
Після деокупації Херсона церква кілька разів уже потрапляла під ворожий обстріл. Незважаючи на всі ці руйнування, Греко-Софійська церква залишається символом стійкості та віри. Її громада продовжує молитися та підтримувати один одного в ці важкі часи. Храм став місцем, де люди знаходять духовний прихисток та надію на майбутнє.
Центр. Морська академія
Херсонська Державна Морська Академія (ХДМА), заснована у 1834 році, має довгу та багату історію підготовки висококваліфікованих морських спеціалістів. Архітектурний ансамбль академії, розташований у центрі Херсона, є значущим елементом міської культурної спадщини. Основні корпуси побудовані у стилі неокласицизму, що надає їм величності та історичної цінності.
Особливе місце в архітектурному ансамблі займав навчальний корпус херсонського морехідного училища, який вже зазнавав руйнувань під час Другої світової війни. У 1950-х роках його вдалося відновити, зберігши при цьому первісний архітектурний стиль та елементи, що підкреслюють історичну спадковість та значущість будівлі.
Та під час цієї війни пошкодження настільки серйозні, що виникають сумніви щодо можливості відновлення будівлі. Під час обстрілів тріснув майже весь зовнішній фасад та огороджувальні конструкції. Спеціалісти зазначають, що пошкодження є критичними і можуть призвести до втрати самої будівлі.
Внаслідок вибухів посипалася штукатурка, вікна забиті дошками, а глибокі тріщини покрили фасад другого корпусу. У деяких місцях стіни пронизані дірками, що робить споруду небезпечною та непридатною для подальшого використання. Історики та краєзнавці припускають, що цей корпус може бути знесений, оскільки його відновлення виглядає малоймовірним.
Руйнування Херсонської Морської Академії є не тільки катастрофою для освітнього процесу, але й значним ударом по соціально-економічному стану регіону. Багато студентів та викладачів втратили можливість продовжувати навчання та працювати в рідному місті.
Чи відбудують споруду і цього разу, як це було після Другої світової війни, залишається питанням. Водночас, збереження архітектурної та культурної спадщини є важливим завданням, яке вимагає зусиль не тільки держави, але й міжнародної спільноти.
Кіноконцертний зал «Ювілейний»
Понад 50 років центр Херсона прикрашає кіноконцертний зал «Ювілейний» – модерністська споруда унікальної форми, побудована у 1970-х роках. Архітектурно «Ювілейний» є яскравим прикладом модернізму з характерними рисами монументальності та функціональності. Будівля відзначалася просторими залами, зручними для кінопоказів та концертів, великим фойє та оригінальними мозаїчними панно на фасаді.
Під час окупації Херсона росіяни облаштували в будівлі так званий «центр гуманітарної допомоги» та штаб однієї з російських партій. Після відступу окупанти розграбували обладнання та залишили після себе купи сміття.
«Ювілейний» тричі ставав жертвою обстрілів. Унаслідок вибухів у залі повибивало вікна, постраждали алюмінієві панелі на фасаді та мозаїчне панно. Вибухи призвели до обвалення частини стін і покрівлі. Глядацький зал, який колись був місцем зустрічей та відпочинку херсонців, зараз перетворився на руїни. Сидіння були зруйновані, екран та проекційне обладнання пошкоджені або повністю знищені.
Хоч фасад «Ювілейного» і пошкоджений, сама будівля вціліла і її можна відновити. Навіть руйнування всього головного фасаду, за умови збереження арки, не вплине на цілісність будівлі, адже вона врівноважена вантами з протилежною аркою, а ребра на фасаді, схожі на колони, виконують суто декоративну функцію. Наразі «Ювілейний» пустує, адже розташований у прибережній частині Херсона, яку інтенсивно обстрілюють, тож перебувати там небезпечно. Поки що відновлення комплексу не обговорюють у публічному просторі, допоки лівий берег Херсонщини не буде звільнено.
Мозаїчне панно на «Ювілейному» авторства Фелікса Кідера не має видимих руйнувань, проте його основа може бути пошкоджена вибуховою хвилею. Таку мозаїку складно реставрувати, адже вона виконана у техніці прямого набору – тобто елементи викладені безпосередньо на стіні комплексу. Цю мозаїку варто законсервувати та, за можливості, перевірити матеріал основи і укріпити її.
Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека імені Олеся Гончара
Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека імені Олеся Гончара - один з найбільших інформаційних та культурних центрів півдня України. Заснована в 1872 році, вона стала головною публічною бібліотекою регіону, забезпечуючи доступ до знань та інформації для всіх мешканців Херсонщини.
Бібліотека була збудована за індивідуальним проєктом у мальовничому місці на березі Дніпра і є архітектурною пам`яткою. Загальна площа бібліотеки становила 12 075 м2. Книгосховище розраховане на 1 млн 200 тис. од. зберігання. Обслуговування користувачів здійснювалося в 11 галузевих та спеціалізованих читальних залах (917 місць); актова зала на 225 місць.
Бібліотека імені Олеся Гончара містила багату колекцію книг, рідкісних видань, періодики та архівних матеріалів. Вона була важливим культурним центром, де проводилися літературні вечори, виставки, лекції та інші культурні заходи. Бібліотека стала осередком інтелектуального життя міста, збираючи під своїм дахом науковців, письменників, студентів та просто шанувальників книги.
На жаль, війна не оминула і цю перлину культурної спадщини Херсонщини. Внаслідок ворожих обстрілів бібліотека імені Олеся Гончара зазнала значних пошкоджень, які призвели її до повного руйнування. Прямі влучання артилерійських снарядів та ракет знищили фасад будівлі, обрушили стіни та зруйнували внутрішні приміщення. Руйнування бібліотеки стало великою втратою для культурного та інтелектуального життя Херсона. Залишки будівлі свідчать про масштаби катастрофи, яка спіткала місто.
Будинок перуанських купців
Пошкоджень зазнала одна з найкрасивіших старих споруд Херсона — будинок перуанських купців. Ця будівля унікальна своїм архітектурним рішенням і має велику історичну та культурну цінність.
Будинок перуанських купців привернув увагу своїм незвичайним дизайном. Архітектурна форма будівлі нагадує обтічний корабель, що символізує морську торгівлю та зв’язки Херсона з далекими країнами. Фасад будинку прикрашають індіанські малюнки та письмена, що є рідкістю для архітектури України. Ці елементи надають будівлі екзотичного та унікального вигляду.
На початку XXI століття фасад будинку був відремонтований, реставратори доклали чимало зусиль, щоб відновити його первісний вигляд та зберегти автентичність архітектурних деталей. Однак російські снаряди звели нанівець всі старання реставраторів. У будинку вибиті вікна, понівечені стіни та втрачена частина екзотичної для України орнаментації.
Херсонський обласний художній музей імені Олексія Шовкуненка
Херсонський художній музей дивом не постраждав від підтоплення, спричиненого підривом військовими РФ Каховської ГЕС — вода зупинилася за 250 метрів від будівлі музею. Однак, на жаль, він зазнав пошкодженя від російських снарядів. Посічений фасад, багато плит OSB, якими були закриті вікна, повибивало. Міцні протиуламкові плити встояли, але розкололись. Уламки пройшли крізь закриті вікна і прошили стіни всередині.
Херсонський обласний художній музей імені Олексія Шовкуненка є найвиразнішою спорудою імперської доби, побудований у 1905 році. Його зводили для Херсонської міської думи в межах архітектурного конкурсу, переможцем якого став відомий одеський архітектор Адольф Мінкус. Його проєкт доробляв місцевий архітектор Антон Сварік.
Будівля має наріжну вежу, що відсилає до ратушних веж європейських міст. Південний фасад має глибокий ризаліт з ренесансним фронтоном та кам’яною балюстрадою на даху. Фасади будинку виконані у стилі флорентійського ренесансу: крім рустованих поверхонь, тут є рустовані колони. У ренесансному дусі вирішені також інтер’єри будинку, багато оздоблені ліпниною. З 1978 року тут функціонує художній музей імені Олексія Шовкуненка — відомого українського художника.
Під час окупації росіяни спустошили фонди Херсонського художнього музею імені Олексія Шовкуненка та Херсонського обласного краєзнавчого музею. Хронологія одного з актів мародерства, за свідченнями працівників Херсонського художнього музею імені Олексія Шовкуненка: тільки за один день, 1 листопада 2022 року, з території музею виїхали три фури та шкільний автобус із награбованим. Наступного дня виїхало ще дві фури. 3 листопада автобусом забирали залишки. За попередніми оцінками, йдеться про близько 15 тисяч одиниць колекції. Серед викрадених робіт були колекції іконопису XVII-XX століть, українського живопису XIX-XX століть, роботи сучасних митців.
Руйнування будівлі музею та викрадення експонатів є великим ударом по культурному життю Херсона. Музей був важливим осередком мистецького життя, де мешканці міста могли ознайомитися з творами українських та зарубіжних художників, відчути багатство культурної спадщини своєї країни.
Проспект над Дніпром: архітектурна велич Антонівського моста
Антонівський міст, розташований над величним Дніпром, є одним із найважливіших інженерних досягнень нашого часу. Ця грандіозна споруда стала не тільки символом інженерної майстерності, але й важливим транспортним вузлом, що з'єднує береги річки, об'єднуючи людей та регіони.
Міст був спроєктований талановитим інженером і архітектором Борисом Прокоповичем, чия майстерність та увага до деталей зробили цей проєкт видатним прикладом сучасної інженерії. Архітектура моста вражає своєю величністю та витонченістю. Конструкція, виконана з використанням найсучасніших технологій, гармонійно вписується в природний ландшафт, створюючи дивовижний вигляд, який захоплює дух кожного, хто бачив її вперше.
Основні елементи моста включають міцні опори, які надійно підтримують всю структуру, і аркові прогони, що додають місту елегантності та досконалості. Довжина моста становить понад 1,3 кілометра, що робить його одним із найдовших мостів в Україні. Висота прольотів дозволяє пропускати великі судна, що забезпечує безперешкодне судноплавство по Дніпру.
Однак, навіть найміцніші споруди можуть бути вразливими перед силою природи та людськими конфліктами. 10 листопада під час втечі з правого берега Дніпра російські окупанти підірвали міст, знищивши кілька прольотів. На жаль, руйнування, що сталися, викликають біль і сум у серцях мешканців, адже цей міст став частиною життя та історії Херсонців.
Питання відновлення Антонівського моста залишається відкритим. Чи зможуть повернути йому колишню велич? Важливо зберегти пам'ять про цей архітектурний шедевр і зробити все можливе для його відновлення, адже він є не тільки транспортним шляхом, але й символом єдності та незламності духу нашого народу.
Херсонщина: затоплена та пограбована
Будинок-музей художниці Поліни Райко
Особливий біль спричинило затоплення будинку художниці Поліни Райко в місті Олешки Херсонської області. Поліна Райко представниця наївного мистецтва, своєю творчістю здобула визнання нарівні з такими видатними українськими художницями як Катерина Білокур і Марія Примаченко. Її будинок, розписаний зсередини унікальними фресками, став справжнім музеєм мистецтва. У перший день підриву ГЕС будинок із саману опинився під водою. Зруйновані внутрішні стіни з розписами, пошкоджені зовнішні стіни та стеля. За попередніми підрахунками збереглися лише 30-40% фресок. Поки Олешки перебувають в окупації, руйнування будинку триватиме. Українські фахівці не мають можливості працювати в Олешках, а росіяни не ставлять собі за мету порятунок пам’ятки.
Поліна Райко розпочала свою художню діяльність у пізньому віці після особистих трагедій, втрати чоловіка і дочки. У 1998 році художниця почала розписувати стіни, стелі та меблі свого будинку. Її роботи відрізняються простотою та щирістю, поєднуючи традиційні українські мотиви з індивідуальними художніми образами. Будинок Райко був символом її життєвої сили та творчої енергії, перетворивши особистий простір на загальнонаціональну культурну спадщину.
Будинок-музей Остапа Вишні
Будинок-музей письменника Остапа Вишні в Олешках також зазнав значних руйнувань після підтоплення, спричиненого підривом Каховської ГЕС. Остап Вишня, один з найвидатніших українських гумористів, жив у цьому будинку протягом багатьох років. Його твори, сповнені гумору та сатири, здобули визнання і любов читачів по всій Україні. Будинок-музей, присвячений його життю та творчості, був важливим культурним осередком. Всередині зберігалися особисті речі письменника, його рукописи, архівні матеріали,чернетки, фотографії, рибальські снасті, ліжко та друкарська машинка. Внаслідок підтоплення значна частина експонатів була пошкоджена або знищена, а будівля зазнала серйозних структурних пошкоджень, включаючи підмоклі фундаменти, обвалені стіни та зруйновану покрівлю.
Корсунський монастир
Зазнав пошкоджень Корсунський монастир 18 століття, розташований на мальовничому березі Дніпра. Монастир заснований у 1780 році, був важливим релігійним і культурним центром регіону. Його архітектура вирізняється гармонійним поєднанням барокових та класичних елементів, а унікальні фрески прикрашали стіни монастирських будівель. Підрив Каховської ГЕС спричинив катастрофічне підняття рівня води, що призвело до затоплення нижніх поверхів і руйнування частини монастиря. Повністю затопленими виявилися Малий собор, стіни з вежами, центральні та західні ворота з барочними фронтонами. Фрески, які прикрашали стіни монастиря, були значно пошкоджені водою, а деякі з них безповоротно втрачені. Зовнішні стіни також зазнали тріщин і ерозії, що ставить під загрозу подальше існування цієї унікальної пам'ятки.
Середньовічна Тягінська фортеця
У селі Тягинка за 31 км від Каховської ГЕС в перший день затопило середньовічну фортецю XIV—XVIII ст. Вона була важливим оборонним пунктом на півдні України. Її архітектурні залишки, включаючи фрагменти мурів і башт, збереглися до наших днів, відкриваючи нові сторінки історії цього регіону.
До початку повномасштабного вторгнення археологи встигли провести у Тягині дослідження. Знахідки підтверджують, що на Півдні України впродовж XIV—XVIII століть поєдналися культури декількох народів і цивілізацій — литовської, української і татарської.
Знахідки татарських і польських монет кінця XIV — першої половини XV століття підтверджують, що фортеця в Тягині виконувала функцію митниці на транснаціональному торговельному шляху європейського напрямку, що далі йшов і на Київ, і на Львів та Краків.
Артефакти, виявлені під час археологічних розкопок у Тягині, передали на зберігання до Херсонського краєзнавчого музею. За кілька місяців до війни важливі для історії України та Литви знахідки перевезли до Києва в Археологічний музей Інституту археології НАНУ.
Заснування та архітектура маєтку князя Трубецького (Stoic Winery)
Село Веселе розташоване біля самої греблі Каховського водосховища, поряд із с. Козацьким, від якого практично не відокремлюється . У 19 столітті ці села належали князю Трубецькому – в Козацькому він мав маєток – неймовірний за величчю і масштабами, а у Веселому – шато із виноробним господарством, яке збереглося до нашого часу, і нині є одним із кращих виноробних господарств України.
Палац князя Петра Трубецького, заснований у 1909 році, став видатним прикладом архітектури французького ренесансу з елементами готики. Замок, що розташувався у селі Козацьке на Херсонщині, був оточений мальовничим ландшафтним парком і мав вражаючий вигляд з могутніми стінами, зовнішніми кам'яними піварками та підпірними стінами з аркбутанами, які підтримували загальний стиль оборонної архітектури. Комплекс включав численні господарські будівлі, такі як велика стайня, скотний двір, виноробня, житниця, кухня, ряд флігелів та сам головний будинок палацу. На високому березі Дніпра височіла кутова замкова вежа, а від двору був влаштований курдонер, відгороджений кованою огорожею та чавунними воротами. Замок Трубецьких був справжнім архітектурним шедевром свого часу.
В кінці ХІХ ст. починають будувати класичне французьке шато. Шато - це помістя з виноградниками. Єдине історичне шато в області, яке збереглося до наших днів і працювало, підтверджуючи своє призначення. Будівля зведена у псевдоготичному стилі.
У 1902 році були побудовані підсобні приміщення, а далі знаходились ряди бараків - перше житло для робітників.
На території палацу було дуже багато підземних ходів. Імовірно, що для своїх підвалів князь використав турецькі підземні ходи. Кажуть, там були такі підвали, що він міг заїхати туди на коні під будинком, а вискочити десь у полі. Одну частину цих ходів використовували як холодильник. Там стояла ванна, яку наповнювали льодом і тримали запаси круглий рік.
У будівлі, де знаходиться ресторан, одне вікно відрізняється від інших. Воно сягає від підлоги до стелі. Насправді, то не зовсім вікно, а колишній в’їзд, через який на волах завозили виноград з виноградників. А в будівлі ресторану спершу була виноробня повністю електрифікована. Тут вино народжувалося, потім ферментувалося, потім зберігалось в діжках і розливалось в пляшки.
У шато знаходиться 8 галерей винних підвалів. Верхні підвали використовуються як склади під пусті пляшки. Загалом три тунелі з діжками з витриманими винами. Завдяки спеціальній глині, створювався ефект термосу, де зберігається постійна температура 12-14 градусів.
Окремий тунель був облаштований нішами під винотеку, які називаються каза. Біля кожної кази була табличка, яке вино, якого року.
З перших годин повномасштабного вторгнення шато князя Трубецького опинилося під контролем російських окупантів. Ні працівники, ні керівництво не мали до нього доступу довгих дев’ять місяців. Внаслідок окупації шато князя Трубецького зазнало значних пошкоджень. Деякі виробничі приміщення були пошкоджені обстрілами. Російські загарбники облаштували на території виноробні казарму та склади боєприпасів, що призвело до вибухів.
Після деокупації правобережжя Херсонщини стало відомо про викрадення обладнання та меблів ресторану, готелю, офісу та магазину. Повністю розграбована колекція вин, включаючи сім пляшок вина, які зберігалися з початку 20 століття, ще з часів князя Трубецького. Також було пошкоджено лабораторію та заміновано виноградники. Керівництво виноробні повідомляє про постійні обстріли та небезпеку для життя кожного, хто перебуває на території.
У квітні 2023 року виноробню було перейменовано на Stoic Winery. Незважаючи на втрати та руйнування, команда виноробні має намір продовжувати свою діяльність, підтримуючи традиції виноробства князя Трубецького та зберігаючи спадщину для майбутніх поколінь.
І наостанок
Архітектурні втрати — найбільш наочні. Їх складно не помітити, легко зафіксувати, зручно використовувати як аргумент у дискусіях.
Статистика втрат українського культурного фонду ще не раз буде змінюватися. Повну картину ми зможемо побачити тільки після завершення війни. Станом на сьогодні Україна може лише фіксувати пошкоджені історичні та архітектурні памʼятки.
Десятиліття знадобляться для розмінування території Херсонщини, відбудови культурних об’єктів і пошуків та повернення втраченого. Поки ж залишаються прикрі вболівання, гострі переживання та гнітючий сум, викликаний трагічною ситуацією на Херсонщині.
