Сара Бернар. Перша суперзірка

175 років тому (22 жовтня 1844 р.) в Парижі народилася Сара Бернар (уроджена Генрієтта Розін Бернар) – французька актриса, яку на початку ХХ століття називали «найзнаменитішою актрисою за всю історію».
Успіху вона домоглася на сценах Європи в 1870-х роках. В основі її амплуа були серйозні драматичні ролі, через що актриса отримала прізвисько «Божественна Сара».
Серед актрис до кінематографічної епохи суперниць у неї не було: більше сорока років вона викликала захоплення, ненависть, любов не тільки у театралів, але й у тих, хто ніколи не відвідував театр. До кінця життя її ім'я сприймалося як назва якогось феномена. Коли її вперше відвели в театр, Сара назавжди захворіла «хворобою червоного й золотого», як називав любов до театру Жан Кокто. Їй здалося, що все її попереднє життя – й занедбане дитинство в селі, й навчання в монастирі – було лише приготуванням до театрального таїнства, до посвячення в актриси.
Сильні сторони ББ – «Божественної Бернар» – в юності вважалися непрощенними недоліками, які заважали кар'єрі. Знамените золотаве волосся Сари, які модерн так вдало стилізував то під морські хвилі, то під стебла ірисів, що розпускаються, мало не послужило причиною провалу на випускних іспитах.
Сара ніколи не міняла своїх звичок, навіть якщо вони шкодили її репутації. Ніколи не йди на поводу у публіки, ніколи не відмовляйся від своїх примх, це поставить тебе в один ряд з простими смертними, твердила вона, а бути простим смертним – це саме той загальнолюдський порок, з яким Сара боролася все життя, лягаючи спати в оббиту оксамитом труну.
Прославила Сару роль хлопчика – венеціанського пажа в п'єсі «Перехожий». Протягом усієї кар'єри Сара любила перевтілюватися в юнаків і прекрасних принців. У 56-ть вона грала двадцятирічного герцога Рейхштадтського, і з'являлася на сцені в білому мундирі, який щільно облягає фігуру та офіцерських рейтузах. Вона була першою жінкою, яка грала Гамлета, і мала в планах образи Скупого і Мефістофеля. Гучний успіх обрушився на Сару після того, як вона зіграла ролі трагічних героїнь, які роздираються пристрастями. Як заворожена, публіка дивилася на цю худу жінку й хотіла походити на неї. Дивно, але трагічні ефекти, яких Сара домагалася на сцені, ніяк не позначалися на її квітучій зовнішності, на її фарфоровому обличчі. Героїні Сари – Федра, Медея, леді Макбет – проходили крізь її життя, як китайські тіні, не завдаючи шкоди. Всі зморшки, вади, сиве волосся дістаються її героїням, її театральним двійникам, в той час як реальна Сара Бернар не старіє і в 65-ть грає чотирнадцятирічну Джульєтту. Нечувані гонорари, ще більш шалені витрати, свита шанувальників, фанати по всьому світу, безсоромна самореклама – такий голлівудський стиль життя був випробуваний Сарою в ту епоху, коли кіно ще не існувало.
До сорока років Сара досягла всього, що хотіла. Вона стала європейською знаменитістю, жила на широку ногу. Відоме паризьке фотоательє Надара спеціалізувалося виключно на її знімках. Віктор Гюго написав для неї п'єсу «Рюї Блаз» і подарував діамантову краплю на золотому браслеті.
Париж стане тісний для Сари, і вона серйозно задумається про те, як уникнути пасток акторської професії. І тут її осінить: турне!
Завдяки своїм приголомшливим турне Сара Бернар стала першою актрисою, яка довела світу, що слава лицедія може зрівнятися з популярністю королів. Одного разу вона провела на гастролях 32 місяці, даючи вистави в Нью-Йорку, Санкт-Петербурзі, Афінах, Константинополі, Лондоні, Сіднеї.
Те, що сучасники називали феноменом Сари Бернар, не відбулося б, не побувай актриса з гастролями в Америці. Тут вона зрозуміла, що бути зіркою – означає постійно створювати себе, підігрівати інтерес публіки скандальними романами і шокуючими заявами. Не всі в Сполучених Штатах знали, чим саме займається Сара Бернар, але до кінця позаминулого століття згадка її імені була чимось на зразок рухомого рядка в новинах. Розповідали анекдот про ковбоя, який проскакав триста миль, з пістолетом відвоював собі місце в залі і лише потім довідався, що саме робить ця Сара – співає або танцює. Коли їй, вже вмираючій, запропонували знятися в голлівудському фільмі «Ясновидиця», вона не відмовилася та влаштувала знімальний майданчик прямо у себе в хол-салоні. Скільки європейських акторів марили про голлівудський контракт, а до неї Голлівуд приходив додому!
Сара Бернар зіграла понад 130 ролей. Відрізнялася неймовірною працездатністю. Вона надихала Оскара Уайльда, Едмона Ростана, Марселя Пруста, Альфонса Муху. Сара була першою прихильницею Жана Кокто та останнім коханням Віктора Гюго. Пуччіні побачив Сару Бернар у п'єсі «Тоска» та натхненний її грою написав знамениту оперу.
До кінця ХIХ століття Сара Бернар прославилася як найчастіше зображувана актриса епохи, її обличчя було всюди – на дагеротипах, карикатурах, у серіях фотографій.

Ця жінка до самого кінця залишалася надоригінальною та неповторною. Вона могла постати перед публікою куртизанкою, черницею, мандрівною імператрицею, Орленком, «Божественною», завойовницею, сиреною, подувом вітру, дзюрчанням води... І тільки одного вона собі ніколи не дозволяла – жіночої слабкості.

У відділі мистецтв до 175-річчя французької актриси діє виставка-портрет «Сара Бернар – перша суперзірка», яка дозволяє знову зануритися в епоху Божественної Бернар і дізнатися більше цікавих деталей про найзнаменитішу актрису за всю історію...