13 вересня минуло півроку, як не стало М. І. Братана

І сприймати, і змиритися з тим, що Херсон залишився без талановитого письменника, співця “смаглявої Таврії”, автора гімну Херсона, заслуженого діяча мистецтв України М. І. Братана сумно. 13 вересня минуло півроку, як Миколи Івановича не стало, а біль не стихає в душах рідних і близьких, шанувальників творчості, які за покликом серця прийшли на вечір пам'яті “Чи склав би пісню я, коли б землі цієї не любив!”

Спочатку з екрану пролунав голос Миколи Івановича, мов живий, читав свої вірші, цим викликав сльози у присутніх. Друзі декламували вірші, ділилися спогадами, згадували епізоди з життя. Народний художник України, професор В. Г. Чуприна підкреслив, що Микола Братан був лідером серед нас, вів за собою, об'єднував усіх і як зараз не вистачає його розуму, гумору, іскрометного експромту. Запропонував встановити пам'ятні дошки на будинку, де жив і де працював Микола Іванович. Василь Загороднюк (голова обласної організації Національної спілки письменників України) повідомив, що збирає вірші-присвяти для майбутньої книги, яка повинна видатися найближчим часом. Таїсія Щерба, член Національної спілки письменників України, познайомила зі своєю книгою про життя і творчість М. І. Братана. Катерина Савченко, авторка декількох книжок, прочитала монолог “Він в дорозі до нас”.

Найбільш вразила щирість і зворушливість Віри Курамшиної із села Брилівки, людини, яка працює на землі від зорі до зорі. Вона поділилася своїм враженням, яке отримала від першого прочитаного вірша Миколи Івановича в газеті, зрозуміла, який це геніальний поет, а також прочитала свої рядки, присвячені пам'яті М. Братана.

Не могли не звучати пісні, які так любив Микола Іванович. “От і поїзд пішов” виконали заслужений працівник культури України Наталя Мазур та заступник начальника обласного управління культури Ігор Мазур. Народний артист України Харіс Ширінський вразив піснями “Журавлі відлітають” та “Речитатив Скіфа” (муз. І. Полєвікова).

По закінченню вечора син Віктор сказав, що батько був для нього найдорожчою людиною, тим сонцем, якого так бракує в житті.

Вічна пам'ять Поету.