Свобода сміху. До 90-річчя українського карикатуриста Валерія Зелінського
Карикатура як мистецтво з'явилася досить давно і одразу ж була визнана народом. Ці малюнки дозволяють чітко підкреслити як позитивні риси, так і вади конкретної людини, показати проблему.
Назва жанру перекладається з італійського слова «caricatura» – «перебільшувати». За деякими відомостями, перші карикатури вийшли з-під пензля Леонардо да Вінчі. Їх малювали Моне і Дом'є.
В Україні перші карикатурні спроби зустрічаємо в середньовічних мініатюрах: «Київський Псалтир» (1396), «Радзівіллівський літопис» (XV ст.), пізніше – у книжкових гравюрах XVII ст., в іконописі (теми «Страшного суду»), у народному малярстві («Козак Мамай»), в окремих портретах польських вельмож і козацьких гетьманів. Кілька карикатур і шаржів створив великий український поет і художник Тарас Шевченко (1814 – 1861).
Більш широке розповсюдження карикатури в Україні пов'язано з розвитком української періодики. З другої половини XIX ст. провідні українські художники-карикатуристи згуртувалися навколо гумористичних і сатиричних журналів, переважно в Західній Україні. Вони орієнтувалися на кращі зразки європейської карикатури. Період незалежності представив нам нові таланти в царині української карикатури.
Автори веселих малюнків працювали для двох українських сатирично-гумористичних журналів: «Перець» (Київ), який припинив своє існування у кінці 2013 року, та «Всесміх» (1991 – 2011), який видавала українська діаспора в місті Торонто (Канада). Часто карикатури, дружні й недуже шаржі на «владний Олімп» України можна побачити на сторінках загальноукраїнських популярних газет «День», «Україна молода» і «Дзеркало тижня», а також в Інтернет-мережі.
Цього дня хочеться приділити особливої уваги українському майстру карикатури. 5 жовтня виповнюється 90 років від дня народження українського графіка, архітектора, карикатуриста, заслуженого діяча мистецтв України Валерія Федоровича Зелінського (5.10.1930 – 17.03.1997).
Народився Валерій Федорович у Вапнярці Вінницької області. Навчався на архітектурному факультеті Київського державного художнього інституту (дипломна робота – проєкт будівлі цирку для Києва, керівник Е.І. Катонін).
Учасник виставок у Києві з 1959 року. Жив і працював в Україні. Малював карикатури для сатиричного журналу «Перець» (1950 – 1969), з 1962 року – для газет «Правда України» і «Робоча газета», а також інших видань. Виконав малюнки для збірки сатири і гумору «Ой ти, Галю...» С. І. Олійника (1960), роману «Розрідження мозку» Е.-М.-К. Макензі (1968). Автор політичних плакатів на тему зовнішньої політики: «Підштовхують», «У глобуса».
У Києві регулярно проходили виставки робіт митця.
Карикатура – дуже специфічній жанр мистецтва. Вона не обов'язково зображує те, що є. Вона перебільшує проблему, попереджає, говорить про те, що може бути, чи як не повинно бути. Карикатуристи показують нас і навколишній світ у несподіваному, нерідко дотепному ракурсі. Вони знаходять незвичне у звичайному, смішне в несмішному.
Основними галузями творчості Валерія Зелінського були книжкова та сатирична графіка. Його карикатури відзначалися дотепністю в зображенні правдоподібних типажів і характерів.
