Тополиний шум

Шум весняних тополь на зорі мене знову розбудить

І зупиниться мить на блакитно-зеленій межі...

Неповторний вогонь голубих степових незабудок,

Ніби райдужний сон, мов далеких доріг міражі.

Приспів: Вино моїх надій

              І світле, і прозоре.

               Вино моїх чекань

               Солодке і гірке.                        

               Мережить смуток мій            

               Затійливі  узори,

               Та душу зігріва

               Кохання пломінке.

Скільки днів та ночей біля серця носив я розлуку...

Догорає в душі сподівань полохлива свіча...

Ніби горлиць ранкових над світом лункі перегуки,

Розтривожене серце осяйні почуття зустріча.

Приспів.

Ніжна зоре, кохана, степова моя радосте вічна,

Залишайся зі мною, — в надії молю і прошу.

Хай тебе не торка суєта, до буденності звична,

Бо над нами сія тополиний розкрилений шум...

Приспів: Вино моїх надій                                  

             І світле, і прозоре.
             Вино моїх чекань                                  

             Солодке і гірке.

             Мережить смуток мій

             Затійливі  узори,                                                    

             Та душу зігріва

.             Кохання пломінке