Танець – один з найпрекрасніших видів мистецтва, одна з найдавніших мов, оволодіти якою при бажанні може кожен з нас. Він є вираженням емоцій, почуттів, розповіддю про події колишнього і майбутнього за допомогою музики, пластики, жестів. Це мистецтво передає глядачам всю пристрасть виконавця.
Це універсальна мова, яка виходить за межі простору та часу. Форми танцю різняться поміж культурами, незмінним залишається прагнення справжнього танцюриста усвідомити та втілити принципи краси, гармонії та грації за допомогою руху та форми, спонукаючи глядачів у такий спосіб пережити і віднайти ті ідеї-образи, які приховані всередині кожної людини.
Танець супроводжує людство з давніх часів, але перші танці були далекі від того, що сьогодні позначають цим словом. Вони мали зовсім інше призначення. З наскельних малюнків, на яких зображено людей, відомо, що танці існували ще в первісному суспільстві. Різноманітними рухами і жестами люди виражали свої враження від світу. Танець споконвіку допомагав спілкуванню людей, та був пов’язаний із життєвим побутом. Тому кожен танець відповідає характеру й духу того народу, де він зародився. Разом з тим танець був своєрідною формою чаклування. Люди вірили, що танцювальні рухи й жести допомагають спілкуватись з дощем, вітром і сонцем, дарують успіх на полюванні, приборкують злі сили природи. Військові дії, майбутні перемоги над ворогами теж спочатку зображали в танці. Існували танці, присвячені священним тваринам-покровителям племен, шлюбні, жалóбні, які передавали горе і смуток. Сюжети таких хореографічних композицій носили в основному побутовий характер – з їх допомогою люди зверталися до богів, висловлювали свої почуття і піднімали бойовий дух перед будь-яким боєм і полюванням. Подібні ритуальні танці сприяли загальній організації та максимальній згуртованості, що в ті часи було дуже важливо. З найяскравіших прикладів можна виділити ритуальні па шаманів і африканські танці. Поєднання ритму музичних інструментів (в основному ударних) і темпу танцювальних рухів, які дуже плавно ускладнювалися і прискорювалися, впливало на учасників даного ритуалу. Подібні хореографічні композиції використовувалися для введення людей в стан трансу, для досягнення просвітління і масової релаксації.
Первісні танці виконувались групами, найчастіше це були хороводи. Рухи по колу символізували Сонце та Місяць, танці в шкурах або костюмах і масках, що імітували зовнішність тварин, мали на меті привабити птахів і звірів, на яких полювали. Первісні танцювальні рухи походили від основних рухів людини — ходьби, бігу, тупання, стрибків, поворотів та розхитувань. З часом, коли танець поступово став самостійним мистецтвом, сполучення цих рухів перетворились на елементи традиційних танців.
Акомпанемент до танців був переважно ритмічним. Первісні танці виконувались у супроводі співу, вигуків, плескання в долоні, або під звуки примітивних ударних інструментів.
Перші згадки про танці були у давніх міфах та легендах різних народів. Вони описують, що жителі стародавніх цивілізацій використовували танець як ритуал та звернення до божеств. Одним із найдавніших танців, про який нам відомо, є танець древніх греків «Салтхосту». То справді був танець, виконаний хлопчиками і дівчатками на честь Аполлона. Він символізував радість, молодість та приносив добробут суспільству. Ще одна з письмових згадок про танець належить античному письменнику Гомеру. У його «Іліаді» описується «chorea».
Та з часом танці трансформовувалися у звичайну форму розваги. На Сході чималої популярності набули танці живота, у Давньому Римі повагою користувалися військові танці римських вояків.
У Середньовічній Європі, у країнах, що прийняли християнство, були поширені фарси — комедійні вистави зі співами і танцями. Вельможі запозичили у народу його розваги — прекрасні дами та лицарі водили своєрідні хороводи.
Але найважливішим для танцювальної культури став «феодальний» етап розвитку. Саме у часи феодалізму бали, маскаради та народні танці зробили дуже великий крок у майбутнє. Культура танцю постійно розвивалася, з'являлися нові стилі та рухи. З розвитком людства розвивався і танець, адже він був невід`ємною частиною життя.
Кожна культура мала своє поняття танцю, його призначення та зміст. Наприклад, хореографічні композиції японського і китайського народів відрізнялися витонченістю і особливим ритмом. Кожен рух мав своє смислове значення, а танець можна було порівняти з мистецтвом накреслення ієрогліфів.
У Європі танці мали композиційний характер і втілювали в собі гармонійне цілісне поєднання рухів соліста і ансамблю. На відміну від індонезійської хореографії, в основі якого лежать фіксовані строгі па, індійське танцювальне мистецтво насичене плавними рухами, які висловлюють настрій і різні почуття. Варто зазначити, що індійські танці вважаються найдавнішими. За переказами індуїстського вірування, божество Шива, виконуючи прекрасний танець, перетворив загальний хаос у Всесвіт.
Різні цивілізації сформували власні танцювальні традиції. Постійно з’являються нові стилі, які знаходять своїх шанувальників у всіх країнах.
Танець – мистецтво самовираження, можливість відчути гармонію між тілом і душею. У танці можна імпровізувати, творити і отримувати задоволення від руху. І, звичайно, це спосіб підтримувати себе у відмінній фізичній формі. Сучасна хореографія дуже різноманітна – від простих повторюваних па до технічно складних рухів в кардіо темпі, що вимагають спеціальної підготовки.
Які є стилі танцю?
Сучасний балет — форма танцю, яка відкриває двері до будь-якого стилю. Включає в себе пішохідну, сучасну, джазову чи етнічну форми, хоча коріння класичного балету досить очевидні. Іноді важко відрізняти цю форму від неокласичного або модерного балету. Багато сучасних концепцій балету походять від ідей та нововведень модерного танцю XX століття, у тому числі рухи на підлозі та обертання ніг. Цей балетний стиль часто виконується босоніж.
Класичний балет
Зародився ще в XVI столітті як хореографічні мініатюри в оперних виступах. Пізніше став самостійним видом сценічного мистецтва. Основний виразний засіб балету – класичний танець. Це ціла система геометрично чітких, вивірених рухів, дотримання позицій рук, ніг, корпусу. Балетна постановка – ніщо інше, як театральний спектакль з певним сюжетом, вираженим за допомогою хореографії. Значення мають не тільки танцювальні па, а й пантоміма, якою виконавці передають емоції своїх героїв.
Джаз-модерн
Це один з напрямів сучасної зарубіжної хореографії, який зародився на початку XX ст. в США і Німеччині, який відкидає традиційні балетні форми.У ньому змішана балетна класика, джазова імпровізація і сучасна, на той момент, вулична хореографія, використовуються зовсім інші ритми і теми для постановок. Джаз-модерн балет будується як і звичний класичний на сюжетній лінії. Модернізований балет, найчастіше, перетанцьовують на свій лад вже готові класичні балети.
Контемпорарі
Різновид сучасної хореографії із поєднанням класичної балетної бази. Contemp включає в себе партерну частину (елементи які виконуються на підлозі), часто виконавці танцюють босоніж. Контемпорарі – це напрям сучасного танцю, який заснований і призначений для вираження почуттів, емоцій і внутрішніх переживань танцівника. Техніка відходить на другий план, залишаючи перше місце емоційній складовій. За допомогою Contemporary можна переказати певну історію, і у кожного танцюриста вона своя.
До середини 1950-х років джазовий танець відносився до танцювальних напрямків, які походили з афроамериканського корінного танцю кінця XIX — середини XX століття. Джазовий танець часто відносили до чечітки, тому що чечітка під джазову музику була одним з основних танців тієї епохи. Розвиваючись, з часом, джазовий танець, породив різноманіття соціальних та концертних танцювальних напрямків. Популярні форми джазу включали в себе кекуок, чарльстон, джіттербаг, бугі-вугі, лінді-хоп. Сьогодні більшість з цих танцювальних напрямків все ще популярні та продовжують практикуватись учнями та викладачами.
Кекуок
Танець з`явився в США у другій половині ХІХ століття. Його назва означає "прогулянка за пирогом". Пари виходили на танцмайданчик і виробляли різні па: високі помахи ніг (що нагадували канкан), швидкі кроки, стрибки, повороти.
Вперше на широкий загал його станцювали в 1876 році на Столітній виставці у Філадельфії. В якості призу танцюристам був вручений величезний пиріг. Популярності у США танець набирає у 90- роки ХІХ століття. Незабаром мода на цей танець прийшла до Європи і протрималась до Першої світової війни.Сьогодні кекуок можна побачити тільки в театральних постановках або фільмах.
Бугі Вугі
Парний свінговий танець, що з'явився у післявоєнній Європі, куди його завезли американські солдати. Найбільш подібний до голлівудського стилю лінді хопу й іст кост свінгу, але виконується більш вертикально з енергійними рухами ніг. Бугі-вугі звичайно танцюють під рок-н-рольну і блюзову музику.
Довгий час соціальний (клубний) і змагальний (конкурсний) бугі-вугі досить чітко розділяли. Зараз ця різниця не така велика, але певні аспекти залишилися:
Чечітка або степ
Коріння виникнення сягає XVIII століття, коли у південних штатах Америки почали змішуватись та розвиватись скандальний негритянський танець та завезені ірландські танці. Це сприяло становленню нового стилю. Природним чином мода на джаз популяризувала степ, надавши йому нового образу й складнішої ритмічної та мелодійної постановки.
У перекладі з англійської «step» означає «крок». Характерною особливістю танцю є ритмічна ударна робота ніг. Як правило чечітка виконується у спеціальному взутті, підбитому металевими пластинами. Втім, ці металеві пластини — винахід нового часу. Засновники жанру (Білл Робінсон, Семмі Девіс молодший, брати Ніколас та інші) ними не користувалися, покладаючись на тверді підошви черевиків і дубову підлогу.
Чарльстон
Танець виник на початку XX століття на півдні США, та був названий на честь міста Чарлстон у Південній Кароліні. У 1920-і роки був дуже популярним у широких інтернаціональних колах американського суспільства. Чарльстон виконувався під модний джаз.
Танець вважався аморальним, поки його не показали на Бродвеї, де він заслужив масу шанувальників, і танцювальну лихоманку вже було не зупинити. Базовий крок складається з 8 тактів і виконується разом з партнером або поодинці.
Лінді-хоп
Афро-американський парний танець, що з'явився у Нью-Йорку у 20-30-ті роки XX сторіччя. Лінді-хоп розвивався паралельно зі свінговою музикою та належить до класу свінгових танців. Він увібрав в себе риси чарлстону, степу, джазу та інших танців, що існували одночасно з ним.
У 80-ті роки XX століття лінді-хоп було відроджено американськими, шведськими та британськими танцюристами. Наразі школи лінді-хопу існують у багатьох країнах світу, у тому числі й в Україні.
Відмінними рисами джазу як музичного напряму є імпровізація і поліритмія. Лінді-хоп є свого роду візуалізацією джазу і дає практично безмежні можливості відображати всю «норовливість» музики. Як свінгова музика може бути повільною або швидкою, так і лінді-хоп виконується в дуже широкому діапазоні: від дуже повільного, майже блюзового виконання, до швидкого, коли кількість кроків в секунду може сягати п'яти або шести.
Вагомим внеском в танцювальну культуру стало винайдення акробатичних фігур у парі. Це робило лінді-хоп візуально дуже потужним та енергійним, а через те, що ці трюки виконувались ритмічно, малюнок танцю не зазнав шкоди.
Танці народів світу є невід’ємною частиною їх культури і традицій. Танець того чи іншого народу творився протягом віків. А що впливало на формування танцю? Чому грузини танцюють на підігнутих пальцях, центрально-азійські народи акцентують увагу на рухах рук, а українці на присядки? На це, насамперед, впливає географічне положення, тобто місце, де проживає той чи інший народ. Живучи в горах, кавказькі народи змушені були носити взуття із м’якою підошвою, щоб не було слизько на гірських стежках. Це сприяло виникненню танців на підігнутих пальцях у чоловіків. Спостерігаючи, як літають орли та кружляють над проваллям, ці народи перенесли у танець рухи крил орла. Хлібороби України, працюючи на полях, де потрібно було часто присідати, перенесли у танці рухи у вигляді різноманітних присядок. Мешканці степів, які живуть на рівнинах і мають справу з кіньми, почали імітувати у танцях їзду на них. Недарма танець називають своєрідним літописом житття. Народний танець має яскраво виражену тему та ідею – він завжди змістовний. У ньому є драматургічна основа й сюжет, узагальнення й конкретні художні образи, які створюють за допомогою різноманітних пластичних і просторових малюнків – побудов.
Український гопак
Войовничий танець запорізьких козаків з безліччю складних стрибків, присідань, махів ногами і вертінням. Спочатку гопак виконувався виключно чоловіками. Козаки ставали в коло, в центрі якого двоє побратимів змагалися в танці, демонструючи швидкість, спритність і гнучкість. Уже пізніше з’явилися і жіночі партії, але солістами є тільки чоловіки. Своєю популярністю до цього дня гопак завдячує ансамблю Павла Вірського.
Ірландські танці
Популярна кельтська джига, швидкий ріл і хорнпайп з елементами чечітки – різновиди, які найбільш часто використовуються в сучасних ірландських постановках. У 90-х народні танці Ірландії просто підірвали світ хореографії завдяки шоу Riverdance. Їм властива безліч дрібних рухів ногами, в той час, як руки часто вільно опущені вниз. Найбільш видовищно виглядають виступи за участю десятків танцюристів, що рухаються синхронно.
Грузинські танці
Об’єднують в собі народні танці різних регіонів Грузії. Найчастіше грузинські танці виконуються чоловіками у вигляді змагання або парами під романтичну мелодію, а постановки мають свій класичний сценарій. Найпопулярніші серед грузинських танців – Перхулі і Хорумі – занесені в список нематеріальної культурної спадщини Грузії. Сучасний грузинський танець можна побачити у виконанні гастролюючих по всьому світу труп, найвідоміша з яких – балет Сухішвілі.
Іспанське фламенко
Фламенко народився на півдні Іспанії, з’єднавши в собі мавританський, циганський і європейський стилі музики і танцю. Фламенко виконують дівчата й жінки різного віку, одягнені в довгі іспанські спідниці. Найчастіше сольно під акомпанемент гітари і кастаньєт, на яких грають чоловіки. Для фламенко характерні вистукування ритму каблуками і своєрідні, чаруючі рухи рук, особливо кистей.
Польський краков’як
Народний танець виник в околицях Кракова. Спочатку виконувався лише чоловіками, а пізніше парами. У XIX столітті перебрався з народних ярмарків і свят в королівські палаци, а пізніше на балетну сцену. Танець швидкий і завзятий, з безліччю підскоків і поворотів.
Бальний танець – один із побутових форм хореографії, який служить для масової розваги і виконується парою або великою кількістю учасників на танцювальних вечорах. Термін «бальний танець» появився унаслідок зацікавленості до танцю у побуті в епоху Відродження.
Всі бальні танці є парними. Пару складають кавалер і дама, які танцюють з дотриманням точок контакту.
Оскільки виконання бальних танців вимагає певних навичок і тренованості, їх популярність в суспільстві знизилася з плином часу. Поява твісту в 1960-х роках ознаменувала кінець парних танців. Такі танці, як вальс, танго, фокстрот і т. д. фактично перестали служити для масової розваги.
На сьогоднішній день бальні танці – це не ті, які танцюють на балах, а скоріше спортивні бальні танці. Танцювальні змагання включають дві програми: європейську і латиноамериканську.
У Європейську програму (стандарт) входять 5 танців: повільний вальс (темп - 28-30 тактів в хвилину), танго (темп - 31-33 тактів в хвилину), віденський вальс (темп - 58-60 тактів в хвилину), повільний фокстрот (темп - 28-30 тактів в хвилину) і квікстеп (швидкий фокстрот) (темп - 50-52 тактів в хвилину).
Всі танці Європейської програми танцюються з просуванням по лінії танцю (по колу проти годинникової стрілки). Дами повинні бути одягнені в спеціальні, відповідні вимогам, бальні сукні. Кавалери повинні бути одягнені у фраки чорного або темно-синього кольору і носити краватку-метелика.
Вальс
Слово «вальс» walzen має німецьке походження і означає "кружляти". Найвідоміший серед парних танців, знайомий багатьом ще зі шкільних випускних. Танець з трьох па, які виконуються в кожну частку такту. Швидкі форми вальсу називають «віденським». Пізня повільна форма відома як вальс-бостон. Зберігши ковзний рух і приставний класичного вальсу, він сильніше акцентує вертикальний рух ступні (з носка на п'яту).
Танго
Хоча танго має аргентинське походження, широка популярність прийшла до нього у Франції. У європейському виді свої правила виконання, тоді як аргентинське танго — суцільна імпровізація. Відрізняється і музика – у змагальних танцях відсутні барабани. Але головна риса латиноамериканського танго від бального — пристрасть і соціальна спрямованість, які й принесли йому всесвітнє вподобання.
Фокстрот
Виник в США на початку 20 століття, але з гастролерами перебрався на європейський континент. Фокстрот — найскладніший танець європейської програми, бо вимагає ідеального контролю над тілом, над своїми рухами — адже треба добитися ідеально плавного ковзання, без ривків. Цей танець — показник того, наскільки пара живе танцем, та наскільки це життя природне для них. Плавні рухи партнерів створюють враження повного єднання пари.
З першого погляду танець схожий на вальс, але це не так. По-перше, фокстрот старший від вальсу, і швидше вальс походить від фокстроту, ніж навпаки. По-друге, якщо для вальсу характерні «підйоми», то фокстрот танцюють на одній «висоті».
Квікстеп
Легкий завзятий танець, який виконується в дуже швидкому темпі. Для нього характерні легкі доріжки через всю танцювальну залу, зазвичай по краях танцполу. На відміну від інших танців стандартної програми він використовує підстрибування, при яких обидві ноги партнерів відриваються від підлоги. Виник в результаті того, що на змаганнях деякі музиканти занадто прискорювали мелодію для фокстроту. У підсумку організаторам довелося поставити обмеження на темп фокстроту, а новий швидкий танець, що вже утворився, іменувати квікстепом (в перекладі з англійської «швидкий крок»).
У Латиноамериканську програму входять танці: самба (темп - 50-52 тактів в хвилину), ча-ча-ча (темп - 30-32 тактів в хвилину), румба (темп - 25-27 тактів в хвилину), пасодобль (темп - 60-62 тактів в хвилину) і джайв (темп - 42-44 тактів в хвилину). З латиноамериканських танців тільки самба і пасодобль танцюються з просуванням по лінії танцю, в інших танцях танцюристи більш-менш залишаються на одному місці. Плаття дам, як правило, короткі, дуже відкриті і облягаючі (відповідно до тих же вимог). Костюми кавалерів теж дуже облягаючі, часто (але не завжди) чорного кольору. Сенс таких костюмів - показати роботу м'язів спортсменів.
Самба
Танець став популярним завдяки щорічному бразильському карнавалу, на якому змагаються численні школи самби. Один з різновидів цього національного бразильського танцю увійшов в програму бальних танців. Музиці властиві сінком, поліритмія і перехресні ритми.
Для бального танцю самба характерна часта зміна положень партнерів, рухливість стегон і загальний експресивний характер. Танцювальні рухи характеризуються швидким переміщенням ваги тіла за допомогою згинання та випрямлення колін.
Ча-ча-ча
Мабуть, найпопулярніший серед танців Карибського басейну. Відрізняється чітким ритмом, що свого часу привернуло увагу французького хореографа П’єра Лавель, який і привіз ча-ча-ча в Європу. Спочатку танці ча-ча-ча і дансона не відрізнялися, але пізніше музика для ча-ча-ча прискорилася і народився новий танець, а дансона, навпаки сповільнилася, породивши новий напрямок танців – румбу. Під час танцю пари повинні передати веселий, безтурботний і розв'язний характер, на відміну від ліричної румби. Якщо румба - спокушання і переживання, то ча-ча-ча - кокетство і флірт. Ча-ча-ча танцюють у темпі 120 ударів за хвилину (30 тактів на хвилину). Положення корпуса таке саме, як і в самбі – вага тіла переноситься на пальці ніг. Перший крок сильніший, виразний, що підкреслюється більшою тривалістю виконання порівняно з іншими чотирма кроками. Композиції в цьому танці так само різноманітні, як і грайливі: одна з них називається "полювання" і полягає в тому, що один з партнерів повертається до другого спиною – такий собі жарт у дусі народного танцю. Словом, на відміну від ліричної, "дорослої" румби, танець ча-ча-ча радше схожий на ексцентричного підлітка, неслухняного й вередливого.
Румба
Найповільніший з танців латиноамериканської програми родом з бідних кварталів Куби. Цей напрямок вважається танцем рабів, в якому вони всіляко намагалися проявити свою свободу. Але приблизно в 1952 році стиль починає виходити з «підпілля», з задвірок солареса на театральні сцени. Танцювальній техніці властиві широкі кроки і плавні еротичні рухи.
Першочергово румба — це сексуальна пантоміма, що зображує стосунки чоловіка та жінки. Поширений міф — це сприймання її змісту як любовну гру закоханих і виявлення її у танці. Але це зображення скоріше трагічного невзаємного кохання, що відображається у стриманих і напружених рухах. Танець увібрав у себе характерні риси закоханого латиноамериканського чоловіка — силу, впевненість, чуттєвість, бажання сподобатись жінці й деяку агресивність. Жінка дражнить партнера, манить його за собою, щоб потім знехтувати його почуттями й піти до іншого. Але понад усе румба є танцем пристрасті, кохання і романтичності.
Пасадобль
Іспанський танець, що імітує кориду – бій з биком. Партнер зображує тореадора, а партнерка мулету – червону тканину в його руках.
Основна відмінність пасодобля від інших танців полягає у позиції корпуса танцюриста з високо здійнятими грудьми, широкими і опущеними плечима, чітко зафіксованим положенням голови, стегна мають трішки іти вперед, але ніяк не живіт, у деяких рухах і позиціях нахил уперед і донизу. Така постава статури у танці відповідає характеру рухів матадора.
Взагалі увесь набір рухів можна інтерпретувати як бій матадора з биком. Вагу тіла танцюриста перенесено вперед, притому, що більшість кроків робиться з каблука.
Пасодобль є особливим танцем, адже для створення збільшеного акценту використовуються додаткові удари підборами черевиків по паркету.
Джайв
Танець афро-американського походження, що виник в США. Виконується завжди останнім в обов’язковій програмі змагань, оскільки дуже швидкий і вимагає від танцюристів крім майстерності хорошої витривалості. Ритм джайву дуже гарно задається під рок-н-рольну музику. Основні рухи ногами крок-приставка-крок з боку в бік. Вага тіла завжди попереду і постійно переноситься з боку в бік.
Бачата
Якщо перші п’ять танців давно виконуються в спортивно-бальній програмі, то бачата ніякого відношення до цих змагань не має. Зародившись в Домінікані, вона стала відомою в наших краях не так давно, але стрімко заслужила популярність. Основні рухи ногами – чотири кроки на кожен такт з акцентом на останньому, найчастіше в цей момент піднімається і опускається стегно. Головна особливість бачати – якась інтимність, адже партнери знаходяться дуже близько один до одного.
Сальса
У сальсі змішалися мало не всі види латиноамериканських танців. По суті спочатку це була чиста імпровізація, яка завдяки характерній мелодії з часом почала набувати унікальні риси. Характер сальси виявляється в її основному кроці. Він виникає за рахунок нерухомості верхньої частини тіла й переносу акценту на ноги й талію. Рухи ніг украй важливі, тому що вони задають характерний для сальси рух стегон.
Серед танців, які виконувалися в королівських палацах з епохи Відродження, популярним залишився тільки вальс. Тільки він входить до європейської програми танцювальних змагань. Однак, сьогодні існує безліч клубів за інтересами, які займаються історичною реконструкцією. Часто саме в таких організаціях можна вивчити подібні танці і відчути себе персонажем історичного фільму.
Шафл
Базові рухи танцю, взяті з класичного степу, спрощені і перероблені на сучасний манер. Замість вистукування, тут ковзаючі кроки і ефект польоту виконавця над танцполом. Цей клубний танець підійде навіть новачкам, які хочуть «блиснути» перед друзями на танцполі. Виконується під хаус, техно і навіть транс.
Флекс
Батьківщиною цього стилю вуличного танцю часто називають Бруклін. У цьому великому районі зосереджені як благополучні квартали, так і не дуже. У тій частині, де молодь не відрізняється високим добробутом, живе багато вихідців з країн Латинської та Південної Африки. Саме вони стали прабатьками цього стилю. Акцент робиться на амплітудні енергійні і особливі пластичні рухи — танцюрист наче постійно звивається всім тілом.
Electro-Dance
Танець виник з популяризацією в нічних клубах музики в стилі електро-хаус. В електро-денс корпус виконавця постійно хитається з боку в бік, танцюрист виконує нескладні кроки і безліч амплітудних або дрібних рухів руками у всіх площинах. Ви також можете знати цей танець під брендом тектонік. Електро-денс став прабатьком безлічі стилів клубних танців.
C-walk
Танець мігрував з вулиць у нічні клуби. Як і в шафлі, акцент робиться більше на рухи стоп — танцюрист виписує на підлозі букви і навіть цілі слова. Коли танець тільки з’явився, в ньому використовувалися виключно рухи зрозумілі дуже вузькому колу виконавців. Деякі рухи цього танцю навіть використовуються в знаменитій грі Фортнайт (FORTNITE), відомій танцювальними па персонажів.
Vogue
Надзвичайно стилізований сучасний напрям танцю, що розвинувся в латиноамериканському районі Нью-Йорку Гарлем в 1980-тих роках, а набув популярності у 1990 році, коли був показаний у відео-кліпі Мадонни «Vogue» і продемонстрований в документальному фільмі «Париж палає».
Основні рухи та форми танцю взяті з модних подіумів: модельна хода і позування. Всі рухи вог перебільшені і емоційні. Танцю властиві швидкі махи руками, химерність і безліч обертань. Ідеально підходить для виконання під музику хаус.
Waacking
Суміш латиноамериканських і африканських мотивів в хореографії. Назва походить від слова "waack", що буквально означає "розмахувати руками".
Вакінг з’явився ще в середині 1970-х роках. На відміну від інших танців в стилі диско йому властива особлива жіночність. Ногами танцівник виконує нескладні кроки, а основний акцент у вакінгу робиться на хореографію рук.
Знаменитими представниками цього стилю є український гурт Kazaky.
Танець живота
Класичний східний танець спокушання Belly Dance, який наложниці танцювали своїм султанам. Танець живота не такий відвертий, як американські або європейські танці для спокушання, але неймовірна пластичність тіла і чаруючі рухи рук безсумнівно заворожують чоловіків. Якщо на стрип-пластиці або танцях на пілоні ще можна зустріти представників протилежної статі, то східні танці – істинно жіноче мистецтво. Існує сучасний напрямок трайбл, заснований на імпровізації, що поєднує рухи танцю живота, фламенко і народних індійських танців.
Pole-dance
Pole dance, Exotic або танці на пілоні перестали бути чимось вульгарним, і перетворилися на вид спорту і справжнє акробатичне мистецтво. Крім незвичайної хореографії, у вас є можливість поліпшити свою розтяжку і прокачати м’язи тіла, адже щоб утриматися на пілоні довго, знадобляться міцні, сильні м’язи і хороша фізична підготовка. Навчання танцям відбуваються в спеціально обладнаних залах, де встановлені пілони, повітряні полотна (стрічки) і кільця.
Heels Dance (High Heels) і стрип-пластика
Раніше ці назви асоціювалися зі стриптизом, але як танцювальні напрями вони не мають нічого спільного з роздяганням на публіку. Тільки Хай Хілс танцюється, в основному, стоячи з великою кількістю проходок та рухів нагорі, тоді як Strip – лежачи, сидячи, максимально в партері (на підлозі). Чіткого розмежування немає, ви можете міксувати рухи як завгодно і навіть не помітити, коли стрип пластика переходить у High Heels, чи навпаки. Тільки враховуйте той момент, що у кожному з цих танців зручно танцювати у спеціальному взутті: у туфлях для хілс, схожих візуально на звичайні ботильйони, та у стріпах на високій платформі для стрип пластики.
Twerk
Тверкінг, тверк (англ. twerking, twerk) — танцювальний стиль, у якому людина танцює під музику навприсядки або стоячи. Головний акцент тверка – на сідницях, рухах попою: кругових, вниз-вгору, сидячи, стоячи. Головний танцювальний елемент взятий із класичного реггетону – афроамериканського танцю, який передував хіп-хопу, і надзвичайно розкріпачує та прокачує сексуальність. Виглядає дуже динамічно, зухвало і стає неймовірно популярним у молодіжному середовищі.
Виснавок
Танець окриляє, надає відчуття легкості, довершеності та самореалізації. Танець змушує думати не головою, а душею. Не дарма величезна кількість людей присвячує танцям все своє життя. Людині необхідно танцювати: це не тільки спосіб тренування дихання і рівноваги, поліпшення постави, позбавлення від м’язової напруги, а й прекрасний спосіб підтримувати психічний стан. За допомогою танцю можна навчитися володіти своїм тілом. Ніколи не пізно почати займатися танцями. Найголовніше – навіть якщо сьогодні не все виходить правильно, завтра буде краще, а післязавтра ти помітиш різницю й посміхнешся отриманому результату...
Виставку підготувала Курашова І.
