Український художник Олександр Саєнко: до 125-річчя від дня народження

Народний художник України Олександр Ферапонтович Саєнко народився 20 серпня 1899 року в м. Борзна (нині Чернігівської області). Батько митця, Ферапонт Петрович Саєнко, був першим керівником школи садівництва, городництва, бджільництва в Борзні (нині Борзнянський державний сільськогосподарський технікум). Мати, Мотрона Іллівна, походила з козацького роду. Після епідемії скарлатини, що прокотилася Україною на початку 20 століття, двоє із п'яти дітей Саєнків після хвороби на все життя втратили слух та мову. Горе не оминуло і наймолодшого — дворічного Сашка. Очевидно, втрата двох каналів спілкування із світом особливо загострила у хлопчика сприйняття прекрасного, і він захопився малюванням. Добрі друзі сім'ї Саєнків Ганна Барвінок (дружина Пантелеймона Куліша) та Петро Ге (син славетного художника Миколи Ге) порадили віддати Сашка до Петербурзького  училища глухонімих. Навчання тут розвинуло мистецькі, і ремісничі навички майбутнього митця. Після повернення до України Олександр Саєнко продовжив художню освіту, студіюючись спочатку в рідній Борзні, а згодом перебрався до Києва і вступив у художню школу. У  1928 році  закінчив Київський художній інститут (нині НАОМА — Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). Він був учнем Василя Григоровича Кричевського.

Саєнко працював у галузі монументального та монументально-декоративного мистецтва в техніці інкрустації соломою. Він - своєрідний новатор у використанні соломи. Своїми роботами доводив, що солома цілком придатна як для оформлення інтер'єрів, предметів побуту, меблів, так  і для створення узагальнених монументальних образів.

Художник дуже тонко відчував розмаїття сакральних енергій, що вміщує у собі природа, земля, сонце та повітря, і творив так, як йому підказувало серце та професійне бачення.  У творчому доробку художника понад 500 творів монументально-декоративного мистецтва: декоративні панно, килими, гобелени, кераміка, графіка та ін.  Олександр Саєнко майстерно володів різними техніками живопису: олія, темпера, акварель. Але найбільше працював у техніці інкрустації соломою, тим самим відродив уже на професійному рівні давню народну традицію, коли соломою прикрашали речі побуту: миски, скрині із стебел колосся пшениці та жита, виплітали вінки, які перепліталися польовими квітами – синіми  волошками та червоними маками. Саме ця його улюблена та оригінальна техніка – інкрустація соломою (у народі зветься «викладанка») заклала підвалину для визнання митця як на теренах України, так і поза її межами. Ім’я художника Олександра Саєнка  вписане до когорти видатних діячів світової культури у ХХ столітті, а, відтак, і у мистецьке незабуття.

Стилістику картин Саєнка визначає народне мистецтво, яке сягає у глибину народного життя.  Його твори не тільки художньо досконалі, але наповнені  і національно-патріотичним змістом, багато із яких прямо пов’язані з історією України, показу героїчних та драматичних подій і явищ суспільного життя українців, відповідно до тих конкретних умов, у яких він жив та творив. Самі назви картин вказують на це. Одна із найвідоміших серед них - декоративна картина «Козак Мамай» (1928- 1936 рр.). Оригінальні у історичному контексті є також його картини: «Минуле» (1920 р.), «Козак на коні» (1922 р.), «Українське село» (1926 р.), «Семен Палій» (1966 р.), «Іван Сірко» (1967 р.) та деякі інші. У творчості Олександра Саєнка чільне місце відведено увічненню постаті Тараса Шевченка та його творів. Серед найкращих монументальних робіт у шевченкіані: панно «На панщині пшеницю жала» (1920 р.), багатофігурна композиція «Тарас Шевченко під вербою» (1937 р.), «Невільники» (1966 р.), «Реве та стогне Дніпр широкий» та деякі інші. (Детальніше про це можна ознайомитися у книзі-альбомі «Олександр Саєнко «Шевченкіана», що вийшла друком у 2014 році; авторка-упорядник донька  Ніна Саєнко).

Помер народний художник 5 березня 1985 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі. У 1996-му році  на його батьківщині було  відкрито Борзнянський художньо-меморіальний музей «Садиба народного художника України Олександра Саєнка».

Творчість Олександра Саєнка наочно показує приклад того, як треба любити свою землю, любити українців.  Картини художника спонукають  людину задуматися не лише над власною долею, але і над долею українського народу. Його роботи і сьогодні сприймаються, як стилістично, духовно та змістовно  наповнені, бо  О. Саєнко міцно стояв на ґрунті національних традицій, глибоко розумів сутність народного мистецтва, а соломка – матеріал, який він використовував в своїх картинах, обумовлювали зміст і форму його творів.

Інтернет-посилання:

• Саєнко Олександр Ферапонтович
• Олександр Саєнко
• САКРАЛЬНІСТЬ МОЗАЇКИ СОЛОМОЮ ХУДОЖНИКА ОЛЕКСАНДРА САЄНКА (Рецензія на творчість українського художника О.Ф. Саєнка)