Ужгород

Ужгород  –  старовинне і вельми привабливе місто, розташоване на заході України, яке ще називають «українським вікном до Європи». Щороку тисячі наших співгромадян та іноземців відвідують Закарпаття, щоб насолодитися його м'яким кліматом, цілющими мінеральними водами,  помилуватися древньою архітектурою й історичними пам'ятками, красою Карпат, що видніються звідусіль та екзотичними деревами  – сакурами,  у період цвітіння. 

Ужгород - найменший обласний центр України, який розташований в передгір’ї Карпат. Його площа становить 40 тис. кв. км. Він відомий своєю приголомшливою історією, яка почалася в далеку давнину, на Замковій горі, де сьогодні гордо височіє величний Ужгородський замок. Початкова його назва угорською мовою звучить як Унгвар (Ungvár) і до сих пір нерідко використовується самими містянами. Обидві частини Унгвару з’єднують сім мостів, найбільш відомими з яких є пішохідний і транспортний.  Ужгород навпіл ділить мальовничу річку Уж, яка за версіями дослідників, і дала місту його ім’я. Більшу частину займає так зване Старе місто, де збереглося чимало архітектурних шедеврів. Сьогодні тут активно розробляють бренд-буки і розвивають бренд міста.


Архітектура

«Совине гніздо»
Це велична кам'яна споруда, яка датується 1781 роком. Спочатку використовувалася як пивний завод, згодом – як готель «Совине гніздо», звідки й пішла сучасна назва. А після входження Закарпаття до Чехословаччини тут з'явився винний бар. Вже під час незалежності України на цьому місці почали проводити винні фестивалі Ужгорода та навіть тематичні вечірки. Тепер «Совине гніздо» переживає реконструкцію.

Синагога
На театральній площі розташована велична єврейська синагога. Аналога їй немає у всій Європі, вона є унікальною. Збудована у 1904 році за проєктом архітекторів Д. Паппа та С. Ференца. Будівля виконана у неомавританському стилі – це поєднання романтизму з візантійськими та арабо-марокканськими мотивами. Згодом синагога була переобладнана  під філармонію. З 1950-х років цей концертний зал є одним із найкращих в Ужгороді.


Хрестовоздвиженський кафедральний греко-католицький собор
На тій же вулиці, що й замок, розмістилася церква 18 століття, яка є пам'яткою архітектури, виконана у стилі рококо. Знаменита імператриця Марія-Терезія віддала храм у користування греко-католикам. У середині церкви знаходиться іконостас у стилі бароко, стіни та ікони розписані відомим художником Йосипом Бокшаєм. У підземеллях собору є крипта, де поховані місцеві єпископи. Напроти собору є маленький сквер, присвячений австрійській імператриці Марії-Терезії. 

Ужгородський замок
Перше, що спадає на думку, то це велична фортеця, розташована на Замковій горі. Його історія огорнута легендами та загадками. Вік фортеці сягає майже тисячі років. Замок має величний вигляд. Його розбудовою у 16 ​​столітті займалися італійські майстри, які привнесли ренесансні мотиви до архітектури палацу. Власники замку постійно змінювалися, але кожен залишив пам'ять.
На території Ужгородського замку знаходиться внутрішній двір. Там можна побачити чудовий садок, міфічні статуї, а також фундамент церкви Св. Юрія, яка датується 14 століттям. З внутрішнього двору відкривається чудова панорама на місто. У самому палаці розмістився етнографічний музей із дуже цікавими експозиціями. На увагу заслуговує і внутрішня каплиця, яка розписана на релігійну тематику. Колірна гама цих малюнків захоплює відвідувачів.

Ротонда
Завершити подорож Ужгородом можна відвідуванням Горянської ротонди (мікрорайон Горяни) – церкви Святої Анни, будівництво якої датується 14–15 століттями. У храмі збереглися унікальні старовинні фрески, на які вплинув стиль раннього італійського ренесансу. Біля ротонди проводять розкопки, які можуть пролити світло на історію перших поселень Ужгорода. З двору Горянської ротонди відкривається мальовнича панорама міста.


Пам’ятки та музеї

  • Закарпатський обласний художній музей ім. Йосипа Бокшая
    Художній музей ім. Й. Бокшая - це, мабуть, єдине місце на Закарпатті, де можна побачити картини геніальних художників світової величини. Стіни галереї прикрашені працями майстрів європейського Відродження, класицизму і реалізму. У даний час картинний фонд музею налічує понад 5000 різноманітних експонатів. Основою експозиції ще в 1945 році стало унікальне зібрання Земської галереї. У першій половині 20 століття велика колекція картин художнього музею знаходилась в декількох кімнатках Ужгородського замку . Час йшов. Поступово архіви поповнювалися експонатами з приватних колекцій та зруйнованих війною музеїв. Так в стіни нинішнього Музею ім. Бокшая потрапили картини з архівних фондів Одеси, Києва, Львова. У 1979 році всі фонди музею переїхали в історичний центр Ужгорода. Галереї займають всі зали угорської садиби - пам`ятки архітектури початку 19 століття. Величезні зали, класичний стиль інтер`єру - все немов створено для демонстрації картин. Сьогодні кожен відвідувач може насолодитися унікальними картинами, представленими у музеї. Любителі образотворчого мистецтва по достоїнству зможуть оцінити рідкісне зібрання не тільки живопису, але також графіки та скульптури.

  • Меморіальний будинок-музей Федора Манайла
    Музей відкрився 9 лютого 1981 року. У музеї представлені твори різних напрямків: живопис, графіка, декорації. Всього тут нараховується близько 2000 експонатів.
    Кожна дрібниця розповідає відвідувачам про звички та захоплення митця. Кімнати заповнені не тільки антикварними меблями, дизайн яких розробив сам художник, але й безліччю особистих речей, листів, ескізів, книг та інших дрібниць, що вдихають життя в ці стіни. У музеї можна побачити не тільки картини митця, але й оформлені ним афіши, книжки з ілюстраціями художника та, навіть, розроблені проєкти ресторанів-колиб.
    Оригінальним напрямком творчості художника, своєрідною "фішкою" його діяльності було вирощування декоративних диньок. Ф. Манайло різьбив диньки при рості, і вони росли з візерунком. Ці оригінальні роботи митця можна побачити в експозиції музею.
    Для тих, хто прагне ще ближче торкнутися творчого генія Федора Манайла, є можливість почути його голос у магнітофонному записі, де художник розмірковує про мистецтво загалом та свою роль у ньому. Цей запис доповнює образ митця, дає можливість ще раз переконатися в його високій культурі та освіченості. 

  • Зоологічний музей Ужгородського Національного Університету
    Музей був заснований в 1946 році завідувачем кафедри зоології хребетних тварин, доцентом І. І. Колюшевим. Спочатку виставочні колекції ставали у пригоді студентам-біологам, допомагали оволодіти основами систематики тварин, вивчати їх поширення тощо. За час існування фонди музею та його експозиції постійно поповнювалися за рахунок експедицій (Біле море, Азербайджан, Асканія-Нова...). Також проводився обмін між зоологічними музеями міст Одеси, Ташкента, Львова, Самарканда. Завдяки цьому експозиційна частина у виставкових залах зоомузею нараховує біля 5 тисяч експонатів. Крім того, у наукових фондових приміщеннях зберігаються колекції, що нараховують понад 150 тисяч одиниць комах, риб, птахів, ссавців.
    У зоомузеї представлена фауна усіх континентів та океанів світу. Особливої уваги заслуговує колекція хижих птахів та сов (170 екземплярів), яку зібрав на поч. ХХ ст. ужгородський орнітолог-натураліст А. Грабар. Вона є однією з найкращих у Центральній Європі.
    Помітне місце в експозиції займають колекції тропічних жуків та мисливські трофеї (роги) копитних тварин, що зібрав інший ужгородець — Лаудон.
    Щороку співробітники зоомузею проводять наметові орнітологічні табори в різних кутках Закарпаття. Сьогодні музей відіграє роль Наукового центру області.

  • Музей народної архітектури та побуту
    Прогулюючись вуличками старого Ужгорода, несподівано потрапляєш у справжнісіньке закарпатське село – Музей народної архітектури та побуту. Він розташований в історичній частині міста, на південному схилі Замкової гори, поряд із середньовічним замком.
    Історія скарбниці закарпатської культури бере свій початок у 60-тих роках минулого століття. Небайдужі люди почали звозити сюди цінні дерев'яні будівлі з усіх куточків Закарпаття. І тепер цей музей – найстаріший скансен в Україні, який відкрив свої двері відвідувачам  27 червня 1970 року. Цей куточок із затишними хатками і сільськими пейзажами в центрі міста дивує своїм контрастом. Поруч із будиночками під солом'яною стріхою і пасікою – новомодні котеджі і метушливе міське життя.
    Майже на 2 гектарах землі представлені 10 районів Закарпаття: Ужгородський, Хустський, Тячівський, Свалявський, Рахівський, Мукачівський, Міжгірський, Великоберезнянський, Іршавський та Воловецький.
    У музеї під відкритим небом розміщені 7 садиб, 6 житлових будівель, церква, дзвіниця, школа, кузня, млин, ступа-сукновальня, корчма.
    Експозицією музею є нетлінні скарби матеріальної і духовної культури народу, шедеври народного зодчества — творіння умільців-теслярів, бондарів, мосяжників, гончарів, ткаль, вишивальниць — справжніх художників, які володіли вродженим хистом і фантазією.

  • Будинок-музей народного художника України Андрія Коцки
    У старому Ужгороді, в декількох хвилинах ходьби від Хрестовоздвиженського собору , причаївся Будинок-музей народного художника України Андрія Коцки. У невеликій обителі творець провів майже все своє життя.
    Сьогодні мало що нагадує про суворі будні живописця. У 1990 році колись затишні кімнати трансформувалися у виставкові зали. Приміщення музею прикрашають праці художника, а також речі і документи, тісно пов`язані з його життям. Примітно, що всі експонати Будинку-музею А. Коцки - справжні. До 1989 року їх дбайливо зберігала сестра Андрія Андрійовича.
    На особливу увагу заслуговує меморіальна житлова зона музею. Це приміщення виступає одночасно експозиційним залом і житловою кімнатою. Інтер`єр зони повністю повторює оформлення за життя художника. Недбало кинутий текстиль, оригінальні меблі - все зберігає тепло А. Коцки та дарує музею унікальну атмосферу творчості. Саме в меморіальній житловій зоні відвідувачі можуть насолодитися красою картин «Зима. Неділя в селі Тихе» і « Старий Ужгород ». Найбільшою гордістю меморіального будинку вважається старий невеликий сад. Повертаючись з довгих подорожей, А. Коцка любив проводити тут час і шукати сюжети для нових творінь. Сьогодні кожен шанувальник творчості художника може прогулятися по саду і спробувати зрозуміти душу творця.

  • Закарпатський обласний краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького

    Подорожуючи по Закарпаттю, неможливо не побувати в самому його серці - Ужгородському замку . А дізнатися більше про історію цього краю можна в краєзнавчому музеї, який почав функціонувати на території замку ще в 1947 році і накопичив понад 115 тисяч експонатів. Тут знаходиться одна з найбільших в Україні колекцій бронзових скарбів та кельтських старожитностей. Чисельна колекція холодної і вогнепальної зброї, яка складається з 269 зразків, що зберігаються у фондах музею з 18 країн світу. Нумізматична колекція, виставка меблів XVIII-XIX століть - це мала дещиця того, що постає погляду відвідувачів музею. 
    У відділі етнографії можна побачити народний одяг Закарпаття. Колекція музею налічує 2000 примірників народної вишивки. Також тут є відділи духовної культури та природи, де знаходяться гербарій, корисні копалини, опудала тварин. 
    Також у фондах музею є раритетні зібранням рукописних книг та стародруків, серед яких: "Королівське Євангеліє" 1401 р., "Мукачівський Псалтир" XV ст., "Біблія руська" 1519 р. Франциска Скорини, "Острозька біблія" 1581 р. Івана Федорова, велика кількість стародруків XVII-XVIII ст.
    Спустившись в підвали замку, можна дізнатися більше про його історію, побувати в дегустаційному залі, а на літній терасі ресторану — випити горнятко кави, спостерігаючи лицарський турнір.


Мініскульптури

Справжньою родзинкою Ужгорода є мініскульптури, які за останні кілька років стали дуже відомими і популярними. Причому симпатію вони викликають як у захоплених туристів, особливо дітей, так і у самих закарпатців, для яких їх поява часто є повним сюрпризом.
Ці дрібні шедеври виготовлені з різноманітних матеріалів, та вражають своєю витонченою роботою та креативністю. Кожна мініскульптура розкриває частинку історії та традицій Ужгорода, та несе  свою особливу енергію, яка привертає увагу перехожих.
Ідея створити мініскульптури розміром із людську долоню з'явилася у 2010 р. у професора УжНУ Ф. Ф. Шандора. Виготовляли їх скульптури: Михайло Колодка, Роман Мурник, Степан Руснак, Василь Криванич та ін.
Більшість мініскульптурок зосереджена в центральній частині міста, вздовж набережної, з обох боків річки Уж. Кожна скульптура прямо або опосередковано стосується Ужгорода або Закарпаття, кожна з них є такими собі мініпортретами цікавих, історичних постатей, персонажів чи міфічних героїв, що у тій чи іншій мірі мали, чи мають вплив.


Фестивалі


Глибоке шанування закарпатцями своєї історії відтворено у збереженні давніх традицій і проведенні численних фестивалів.
Практично кожна громада національних меншин області має свій фестиваль, який проводиться з характерними традиціями та рисами, що притаманні лише їй. Загалом протягом року на теренах Закарпаття проходить близько 140 фестивалів: різноманітних ремесел ( ковальства, лозоплетіння) , фольклорні, серед яких найбільш колоритним є фестиваль трембіт – найдовшого в світі музичного інструмента. З іншого боку, на Закарпатті проводяться різноманітні фестивалі академічного характеру – вересневий фестиваль органної музики.

Фестиваль органної музики імені Наталії Висіч


1 жовтня світ відзначає Міжнародний день музики. Традиційно, цього дня розпочинається Міжнародний фестиваль органної музики імені Наталії Висіч, який збирає на  головній сцені  учасників і палких шанувальників органної музики.   Фестиваль був організований у 2008-му році, та уже встиг стати неабиякою подією в житті молодих музикантів. Адже дає змогу навіть студентам виступити із сольною програмою в одному з найкращих за акустикою залів Європи. Натхненницею ж фестивалю стала солістка Закарпатської обласної філармонії Наталія Висіч.
За кілька років свого існування на сцені молодіжного фестивалю органної музики брали участь музиканти не лише з України, але і з Угорщини, Литви, Словаччини. Виконувалися твори не лише визначних композиторів-класиків, а й сучасних європейських і вітчизняних авторів, а звуки органу поєднувалися з іншими музичними інструментами, ансамблями й оркестрами.
«Орган – живий інструмент, без якого я не можу жити», - часто із захопленням казала органістка, заслужена артистка України Наталія Висіч. Цю любов до інструмента вона й передала своїм учням, які продовжують її справу. На сьогодні молодше покоління плідно та з величезним захопленням продовжує навчання грі на одному з найскладніших механізмів світу, який треба не тільки зрозуміти, але і відчути.  Справу Наталії Дмитрівни Висіч продовжує послідовниця та чудова виконавиця Катерина Гажо.

Обласний фестиваль „Коляди в Старому селі”


Кілька років поспіль на початку року в Ужгородському скансені („Закарпатський обласний музей народної архітектури і побуту”) проходить обласний фестиваль “Коляди в старому селі”. У м. Ужгород приїзджають колективи з усіх куточків Закарпаття. Святкова колядницька хода проходить вулицями міста, до них приєднуються перехожі і всі разом виконують різноманітні колядки та щедрівки. Потім вони прямують до Ужгородського скансену, де представляють притаманні їм різдвяні пісні. Крім того, під час фестивалю на території музею можна скуштувати страви закарпатської кухні, придбати сувенірні вироби, мед, сир, вино та іншу гастрономічну продукцію, а також зробити світлини на святковій фотозоні.

„На Синевир трембіти кличуть”


Одним з найбільш ефектних свят є мистецько-пісенний фестиваль трембіт або „На Синевир трембіти кличуть”, що став Всеукраїнським.
Трембіта – народний духовий музичний інструмент, рід дерев`яної труби, обгорнутої березовою корою без вентилів і клапанів. Довжина – до З м, діаметр – (30 мм) збільшується у розтрубі; у вузький кінець трембіти вставляється рогове дульце (пищик). Висота її звукового ряду залежить від її величини. Мелодію виконують переважно у верхньому регістрі. Трембіта поширена у східній частині Закарпатських Карпат. Вона виконує роль інформатора про різні події на селі ( весілля, смерть, похорон) відповідною мелодією. На трембіті виконують також вівчарські награвання. Музичний фестиваль супроводжується народними танцями, піснями та гуляннями.
Краса і унікальність фестивалю полягає у тому, що він проходить високо в горах, на березі найвисокогірнішого озера України – Синевир, яке зачислено до одного з семи чудес України.

«Кіно сусідів» кінофестиваль, що об’єднує.


Історично склалося, що Закарпаття має тісні зв'язки із сусідніми країнами. Це позначається на звичному житті мешканців регіону та, безумовно, збагачує його культуру. 
«Кіно сусідів» – міжнародний фестиваль, який надає культурний вимір цим зв’язкам через кіно. Програма фестивалю включає фільми Словаччини, Угорщини, Чехії, Австрії, Польщі та Румунії – країн, яких об’єднує з Закарпаттям історичне минуле та спільний досвід.
У час війни усі ми усвідомили цінність справжнього добросусідства - не лише на побутовому рівні, а й на рівні держав. Коли ті, хто розділяє з тобою кордон, об’єднуються заради допомоги та боротьби зі спільним ворогом так, наче кордонів не існує, а є лише обов’язок – залишатись людьми та не кидати в біді.


Стежками вуличного стінопису


Мистецтво муралізму почалося зароджуватися в Ужгороді у 2020 році. Перший в Ужгороді мурал створили на стіні спортивно-оздоровчого комплексу “Буревісник” студенти в межах міського проєкту стрітарту. Гасло муралу “Працюй над своєю мрією - і перед тобою розступиться доля”, він про те, що нам варто пам'ятати: попри будь-які обставини остаточне рішення завжди за нами. 
Однак вже зараз в існуючих стінописах багато патріотичного змісту та духу. Поштовхом до їхньої появи стали художники-муралісти, які рятувалися від бомбардувань на сході країни і зупинилися на Закарпатті. Першою стала Анастасія Худякова з Харкова, яка зупинилась у Виноградові та створила там 4 стінописи.
Далі естафету підхопив Ужгород. Підставою стало ще й те, що в місті збереглося кілька зображень з радянських часів які потрібно було давно замалювати. Мурали почали створювати як команди художників, так і окремі митці.


Видатні художники Ужгорода


Ужгород – місто мультикультур, ароматної кави, старовинної архітектури та дивовижних милих мініпам’ятничків. Це місто натхнення, любові, радості, щирості, відчуттів і толерантності. Місто, яке закохує – саме так кажуть про давній тисячолітній Унгвар його жителі. Його унікальність в інтернаціональності, його єдність – в особливих ідеях, поглядах і прагненнях людей, його багатогранність – в різноманітті стилів, смаків, ароматів, його шарм – в кожній старовинній вуличці. Ужгород – місто, відкрите для кожного: в цьому його головна родзинка.


Інтернет-посилання

Література

  1. Кобаль Йосип Васильович. Ужгород відомий та невідомий/ Й. В. Кобаль - Л. : Світ, 2003. - 195 с.,
  2. Габор Василь. Українські часописи Ужгорода (1867-1944 рр.): іст.-бібліогр. дослідж./ В. Габор ; ред. М. М. Романюк; Нац. акад. наук України, Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника. Наук.-дослід. центр періодики - Л. : Львів. обл. книж. друк., 2003. - Бібліогр.: с.486-500. - Імен. покажч.: с.501-557. - Алф. покажч. часописів: с.558-562. - 564 с.
  3. Швидюк Анастасія. У пошуках простору [Текст] : творчість Івана Небесника-молодшого / А. Швидюк // Образотворче мистецтво. - 2020. - N 2. - С. 99-101 - Бібліогр. наприкінці ст.

Виставку підготувала Курашова І.Ю.

Календар подій

  12 3 4 5
678 9 10 11 12
13141516 17 1819
20212223 24 2526
2728293031