«Я не граю однаково» : до 120 річниці від дня народження видатного піаніста В. Горовиця
1 жовтня у світі відзначають Міжнародний день музики. Символічно, що він збігається із днем народження видатного українського піаніста єврейського походження - Володимира Самійловича Горовиця. Володимир Горовиць – один з найвідоміших піаністів в історії. Він зумів здійнятися на олімп музичної слави ще молодим і залишатися на вершині усе життя. Йому аплодували найвідоміші концертні зали. Понад 60 років Володимир Горовиць щедро дарував людям радість і насолоду спілкування з музикою. Кожен його концерт був подією музичного життя різних країн. Його називали гіпнотизером, Ейнштейном у музиці, піаністом світу. Його унікальна техніка, постійна імпровізація, неймовірна емоційна напруга справді доводили публіку до екстазу. Концерти музиканта відвідували королі й королеви, президенти і прем’єри, зірки театру і кіно. А він, такий непоказний, невисокий на зріст, ставав Королем і Богом на сцені, щойно його довгі гнучкі пальці торкалися клавіш. Його слава прогриміла на весь світ, а взяла свій початок в Києві.
Наш земляк Володимир Горовиць народився 1 жовтня 1903 року у Києві в заможній єврейській родині. Його батько був авторитетним інженером, а мати — чудовою піаністкою. Тож не дивно, що всі діти в сім’ї були так чи інакше залучені до музики. Незвичайний талант виявився у хлопчика в 10 років, коли той напам’ять засвоїв усі твори німецького композитора Р. Вагнера. Володимир постійно навчався і від роялю практично не відходив. На випускному виступі в консерваторії, виконання хлопця викликало шквал овацій. Такого ще не було ніколи. Після виконання випускником твору, екзаменаційна комісія аплодувала стоячи, а за нею встала і вся зала. Згодом, так само стоячи, Горовицю вже аплодували в усьому світі. Проте перші кроки виконавця були не надто успішними. Він виступав перед робітниками на заводах під час обідніх перерв. Звісно, захвату ці концерти не викликали ні у слухачів, ні у виконавця. В середині 20-х років минулого століття, артистові вдається виїхати до Європи.
Згодом Горовиць мав кілька концертів в Америці. Успіх виступів у США перевершив усі сподівання: звідусіль почали надходити комерційні пропозиції, найкращі антрепренери Європи і Америки воліли здобути собі піаніста-віртуоза.
У 1940 році подружжя Горовиців остаточно переїжджає до США. 1953-го, відзначивши 25-річний ювілей кар’єри в Америці, Володимир Горовиць на деякий час пішов зі сцени. Минули роки, і 1965-го головною подією року став концерт-повернення на сцену В. Горовиця. Щоб купити квитки, шанувальники займали чергу в каси ще з опівночі. І їхні очікування справдилися. Нікуди не зникла віртуозність музиканта, хоча репертуар, як і раніше, був чи не найскладніший. Уже наприкінці життя піаніст отримав із рук Р. Рейгана американську відзнаку — медаль Свободи. А нагород «Греммі» у нього було більше, ніж у «Бітлз», — 25!
5 листопада 1989 року в Нью-Йорку Володимир Горовиць тихо відійшов в інший світ. На честь видатного киянина, вже 28 років у місті Києві, проводиться Міжнародний конкурс молодих піаністів пам’яті Володимира Горовиця.
Інтерент- посилання:
